Коли Савл зустрів Христа, Той звільнив його від плутанини в самому собі. Христос зробив самого Себе змістом його існування – Христос, який як «Дух» є паном часу, простору, речей і осіб – проникає у нього. Так Павло отримує новий центр і нову форму існування, що належать йому істотніше, ніж попередні.
Павло був «сповнений Святого Духа». Зустріч викликає у нього раптовий і глибокий шок: «протягом днів він нічого не бачив, не їв і не пив» – однак, потім ця зустріч привела і до того, що він встав і свідчив про Христа.
Павло, раніше замкнений для Христа, пережив момент відкриття духом. Але не лише в тому сенсі, що він зрозумів, але так, що Христос, увійшов у сферу його життя; а він, Павло, був перенесений у сферу життя Господа. Завдяки цьому він став кимось іншим, а водночас, власне, самим собою.
Тієї миті, коли Христос у ньому повстав і запанував, Павло прозрів. І тепер він міг сказати: Живу вже не я, а живе Христос у мені (Гал 2, 20). Шлях до цього вів його не через фантазію, не через магію, а через співвиконання існування з Спасителем, заручене в Духу і реалізоване у вірі.
Усі Послання Павла проголошують вчення про ту подію, коли віруючий помирає разом з розіпятим Христом, разом з воскреслим стає новою людиною. Чи ж ви не знаєте, що всі ми, що в Христа Ісуса охристилися, у смерть його христилися? Ми поховані з ним через хрищення на смерть, щоб, як Христос воскрес із мертвих славою Отця, і ми теж жили новим життям (Рим 6, 3-4).
Валерій Вернер