Автор статті: Валерій Вернер
Походження терміну
Біблійне поняття «заповіт» виражене древньоєврейським словом «беріт» «בְּרִית». Переклад цього слова на українську близький до поняття «союз». На жаль, в багатьох перекладах це слово тлумачать словами – «умова», «договір», тоді як йдеться про ключове та логічне слово, яке не можна замінювати на інші.
Септуагінта перекладає поняття «בְּרִית» «заповіт-союз» грецьким словом «διαθήκη», яке має два значення – як «тривалий, особистий зв’язок», так і «заповіт» – документ, який виявляє останню волю людини для наступних поколінь та якого ніхто не може змінити після смерті того, хто його дав.
Поняття союзу було розповсюджене на Давньому Сході. Явище, знане в соціальних, міжособистісних або й міжнародних відносинах, було постійним феноменом, яким користувались.
В Біблії маємо приклади застосування терміну союз до зв’язку людей. Таким союзом є дружба Давида і Йонатана. А книга Малахії окреслює поняттям союз («беріт») подружній зв’язок. Нас цікавить союз Бога з людьми. Союз (єднання) людей між собою випливає з союзу людини з Богом. Тому, аналогічно, заповіт Бога з людьми нагадує образ дружби: Господь через союз обирає людину, яка була б Йому не слугою, а другом.
Елементи союзу
Які елементи входять до структури кожного союзу (як ті, що відображені у Біблії, так і ті, що мали місце на Сході загалом)?
Важливими частинами союзу-заповіту є:
Міжособистісний, тривалий зв’язок – це суть союзу.
З нього виникають:
1) блага (передусім мир, שָׁלוֹם)
2) вимоги
Щоб жити згідно з вимогами, потрібні були зобов’язання.
Для виконання зобов’язань, потрібні були:
• присяга
• документ
• вірність, правда: אֱמֶת (’emet), אֱמוּנָה(’emuna), гр. ἀλήθεια, πίστις
Щоб перебувати в союзі, необхідно було виконувати певні вимоги (у біблійній історії через Свої умови Творець показує обличчя). Жити згідно з вимогами допомагали окреслені зобов’язання. Для цього під час укладання союзу мала місце й присяга (урочиста). Міг бути наявним і документ про підтвердження укладання союзу. Далі ж – слід було жити у вірності, тобто у істині.
Отож, всі союзи в історії спасіння складатимуться також із вищезгаданих елементів: вимог, зобов’язань, присяги. Але пам’ятаймо – в центрі кожного союзу – його ціль (так само й суттю шлюбу є не лише вимоги).
Згідно Біблії, ініціатором укладання союзу є Бог. Кожен союз із Богом починається через Його безумовний вибір. Це відрізняє союз між Господом і людьми від просто людського. В останньому, слабша сторона просить сильнішу про зв’язок, охорону, або союз укладають дві рівні сторони. Біблія, у свою чергу, розповідає про щось неймовірне, щось, до чого не дійшла жодна інша релігія: наш Творець, Якому не бракує нічого, хоче укласти з людьми союз!
Але, якщо між людьми союзи укладаються заради блага для двох сторін, то що ж отримує Бог, ініціюючи заповіт з нами? Творець виходить назустріч людям, пропонує міжособистісні відносини, дає блага. Цьому причиною є Його любов. Господь також бере на себе зобов’язання, присягає вірністю. Але Його вірність не залежить від людської. У своїй вірності Бог показує Своє істинне обличчя.
Безумовний вибір Бога стосується слабких людей, від яких Бог нескінченно вищий. Тому вірність Бога у союзі окреслюється словом «хесед», що означає милість, ласку, милосердну любов, а також «рахамім», ніжні почуття любові, милосердя, співчуття: חֶסֶד (хесед), гр. ἔλεος: милість, любов רַחֲמִים (рахамім), гр. ἔλεος
У Біблії, історія спасіння, це лінія союзів Бога з людьми. В них Бог проявляє свою сутність, проявляє, що Він є Бог, а не людина. Тому в біблійних заповітах буде щось схоже до людських союзів, але і щось зовсім протилежне. Як ми вже сказали, Всемогутній Бог в них завжди є першим, що суперечить нашим звичкам мислення. Він вступає в заповіт Сам, тим самим демонструючи Свою любов. Від людей Він прагне лише одного – любові. Хоча Він і людська сторона – два нерівні учасники, все-таки, у заповіті Бог вступає у діалог з людьми, переходить до їхнього рівня, що ще більш показує, на скільки Він любить. Ця любов – це милість.
У Біблії, життя в союзі з Богом починається з моменту, коли Він Сам вибирає людей, а вони приймають цей вибір. З цього моменту починається нова історія, життєвий шлях, дорога життя. Оскільки метою союзу з Богом є саме єднання з Ним, ця спільна дорога починається з досвіду любові Бога, Який веде до зростання, аж до повного єднання із Собою через любов.
Тому в заповіті з Богом, блага, які Він обіцяє, матимуть завжди форму обітниць. Творець обіцяє блага, проте вже частково реалізує обітниці, тим самим показуючи Свою доброту. Але обітниці, які Він виконає в майбутньому, вищі за попередні. Саме тому можна з упевненістю сказати, що лінія обітниць йде вгору, аж до осягнення найвищого блага, яким є спільність з Богом у любові.
Бог завжди перевищує людські очікування. Реалізація Божих обітниць перевищує навіть те, як сама людина розуміє ті обітниці.
Далі, союз це міжособистісний зв’язок людей із Богом, який має наслідки для їхнього міжособистісного зв’язку одне з одним. Зв’язок із Богом пов’язує людей між собою. У Біблії цей людський зв’язок має форму сім’ї. Бог поступово виявляє, що Він – Отець для людей, після чого вони розуміють, що вони всі – брати і сестри. Союз із Богом творить спільноту людей, а ця спільнота – Божа родина, Божий народ.