Пастор: Валерій Вернер
Ми, Християни віри євангельської, віруючи в Бога та шануючи Біблію Словом Божим, ми стверджуємо, що коренем будь-якого прояву зла, у тому числі, насильства, є гріховна природа людини. І чоловіки, і жінки, і діти чинять злочини насильницького характеру, що, на жаль, є незаперечним фактом. Фізичне та емоційне насильство, шахрайство та введення в оману з метою отримання вигоди, інші дії непривабливого і злочинного характеру – суть плід гріховної людської природи, яка часом проявляється незалежно від статі чи віку. (Послання до Римлян 6:3-23)
Ми оточені міфами про минуле, які ідеалізують або демонізують різні риси суспільного устрою. Однак жоден суспільний лад не зміг вирішити проблеми облаштування людського суспільства, у тому числі і проблему насильства. Причина цього у тому, що джерело зла знаходиться у самій людині, в її гріховної природі. Поза спілкуванням з Христом ця природа не може бути змінена.
Ми постійно спостерігаємо виникнення нових ідей і громадських рухів, присвячених поліпшенню суспільства та боротьбі з найрізноманітнішими формами зла. Незважаючи на те, що деякі з цих ідей звучать досить привабливо, однак навіть найкращі з них приречені на провал у більш-менш віддаленій перспективі, оскільки не здатні знищити самі витоки зла – адже це лише під силу тим, хто звертається до Ісуса Христа та приймає Боже прощення та нову праведну природу людського єства.
“Ідолослужіння, чародійство, ворожнеча, сварки, заздрощі, гнів, суперечки, розділення, єресі,злоба, пияцтво, гульня і тому подібне. Попереджаю вас, як і раніше попереджав: хто таке робить, Божого Царства не успадкує! Плід же Духа – любов, радість, мир, довготерпіння, ласкавість, доброта, віра, лагідність, стриманість. На таких немає Закону! А ті, хто є Ісуса Христа, вони розіп’яли своє тіло з його пристрастями та пожадливостями.” (Послання до Галатів 5:20-24)
Віруючи у Бога та шануючи Біблію Словом Божим, ми проповідуємо вічні істини, що не змінюються у залежності від моди чи умонастроїв теперішнього моменту. Церква завжди втрачала більше, ніж набувала, намагаючись сприйняти як частину свого вчення популярні на той, чи інший час ідеї природознавства, суспільної моралі чи філософії. І тим більшим був збиток, чим далі були ці ідеї від вчення Біблії. Й духовне життя Церкви, й розвиток суспільства, й науки втрачали коли, помилкове людське вчення отримувало санкцію Церкви проти науки Біблії.
Ґрунтуючись на цьому, Церква «Філадельфія» заявляє:
1. Насильство у родині є абсолютно неприпустимим! Насильство у будь-яких своїх проявах (фізичне насильство, маніпуляції, емоційне насильство, включаючи пасивну агресію), яке виявляється у нападі гніву або з умислом, є гріхом, про що однозначно заявляє Біблія.
“Господь випробовує праведного, а безбожного й того, хто любить насилля, ненавидить душа Його.”(Псалом 10: 5)
2. Кожен член сім’ї зобов’язаний вести себе гідно та шанобливо стосовно інших членів родини, поважаючи їх незалежно від статі та віку як Боже творіння, сприймаючи ближнього як Божий дар життя з унікальними здібностями і талантами.
“Чоловіки, любіть своїх дружин, як і Христос полюбив Церкву, і віддав Себе за неї. …Так кожен з вас нехай любить свою дружину, як самого себе; а жінка нехай глибоко поважає свого чоловіка. …Діти, слухайтеся своїх батьків у Господі, бо це справедливе! Шануй свого батька та матір це перша заповідь з обітницею”. (Ефесян 5:25, 33, 6:1-2)
3. Церква висловлює повну нетерпимість до насильства над дитиною, яке руйнує психічне здоров’я та завдає шкоди фізичному здоров’ю дитини. Звертаючись у молитві до Бога Отця як його духовні діти, спираючись на Божу безумовну любов до нас – тих, які часто згрішають, ми самі повинні подібним чином проявляти батьківську любов до наших власних дітей та до дітей, які перебувають під нашою опікою.
“Батьки, не дратуйте ваших дітей, щоб не занепадали духом.” (Послання до Колосян 3:21)
Церква поділяє особливе ставлення нашого Господа до дітей та вважає, що вони заслуговують на особливий прояв любові та турботи з боку своїх батьків чи опікунів.
“Ісус покликав дитину, поставив її серед них Стережіться, щоб ви не погордували жодним із цих малих, бо кажу вам, що їхні ангели на небі повсякчас бачать обличчя Мого Небесного Отця.” (Матв. 18: 2, 10)
4. Церква висловлює неприйняття неповаги і, тим більше, насильницьких дій з боку дітей щодо їхніх батьків чи опікунів. Такі негідні дії засуджувалися у християнській традиції на землях України ще Церковним статутом Володимира Святославича (X ст.) і підлягали церковному стягненню.
“Діти, слухайтеся батьків у всьому, бо це до вподоби Господу.” (Послання до Колосян 3:20)
5. Будь-яка людина повинна мати можливість захисту своєї честі і гідності від насильства з боку інших членів сім’ї, звертаючись по допомогу до служителів Церкви та до державних інституцій (поліції, соціальних та інших служб).
“Якщо згрішить твій брат проти тебе, піди й докори йому віч-на-віч. Коли послухає тебе, ти придбав свого брата, а коли не послухає, візьми із собою ще одного або двох, щоб устами двох або трьох свідків підтвердилося кожне слово; коли не послухає їх, скажи Церкві, а коли й Церкви не послухає, нехай буде тобі як язичник і митник.”(Матвія 18:15-17)
6. Служителі Церкви повинні своєчасно реагувати на кожен факт домашнього насильства (фізичного чи емоційного), в тому числі надавати необхідну душпастирську допомогу жертві та кривднику, сприяти їм у доступі до професійної психологічної допомоги, створювати спільноти зцілення при релігійних громадах. Хибно вважати, що замовчування насильства може зберегти шлюб, навпаки – запізніла реакція на насильство може призвести ще гірші наслідки, особливо для дітей.
“Але тепер я написав вам не спілкуватися з тим, хто називає себе братом, але є розпусником або користолюбцем, ідолопоклонником чи наклепником, п’яницею або грабіжником, – з такими навіть не їсти разом”. (1-е послання до Коринтян 5:11)
7. Церква переконана, що задля викоренення насильства з ментальності нашого суспільства, перш за все, необхідно навчати людей біблійним цінностям, адже в основі будь-яких людських стосунків, включаючи відносини між подружжям та між батьками і дітьми, має бути любов до ближнього.
“Бог є любов, і хто перебуває в любові, той перебуває в Бозі, і Бог перебуває в ньому.” (1-е послання Йоана 4:16)
Хоч ідеальний стан людини і суспільства є недосяжним, історія незаперечно свідчить, що краще суспільство створювалося там, де люди, як у громадському, так і в приватному житті, керувалися Словом Божим і проводом Святого Духа. Одними лише каральними заходами з боку держави не можна вирішити проблему насильства, в тому числі проблему домашнього насильства.
Тому ми однозначно переконані, що для створення кращого суспільства в Україні, має підвищуватися роль Церкви у просвітництві та навчанні, особливо дітей і молоді, у популяризації здорових стосунків і сімейних цінностей, заснованих на Євангелії, у допомозі кожній людині і суспільству у цілому долати будь-які пороки гріха в благодаті Господа нашого Ісуса Христа.
“Блаженний народ, в якого Господь – його Бог.”(Псалом 143: 15)