Частина-1
Перший заповіт – з Ноєм
Перший союз Бога з людиною – це заповіт із Ноєм (Буття 6:9). Хоча інколи таким вважають відносини Бога з Адамом та Євою в раю, все ж Біблія не окреслює їх словом «беріт». Союз – беріт – стосується ситуації після гріхопадіння. Лінія союзів є педагогікою, яка поступово виводить людей із ситуації гріха. Гріх виникає з недовіри людей до Бога. Люди, введені підступом сатани, починають сумніватися в тому, що Бог прагне для них повного блага, щастя. Слідом за словами сатани в раю: «Чи справді Господь Бог велів вам не їсти ні з якого дерева…» (Бут 3:1) – люди починаються підозрювати, що Бог забороняє їм доступ до якогось блага. Тому вирішують брати це благо самостійно, без Бога.
Цю підозру Бог хоче вилікувати Своїми вчинками, в яких дає докази, що необхідно Йому повністю довіряти. Це вчинки Бога, події, це передусім союзи. Після розриву єдності з Господом має настати повернення до Нього. Союз – це лікування людської слабкості, невірності, поворот до правильного бачення Творця (від затемненого в людських очах першим гріхом). Через союзи Бог показує Свій чистий образ.
Союз із Ноєм був відповіддю Бога на непомірне збільшення гріха серед людей:
Бут 6: 5-8
5 Побачив Господь, що людська злоба на землі велика та що всі думки й помисли сердець увесь час тільки злі, 6 і жалував, що створив людину на землі, тож на серці йому стало важко; 7 і сказав: Знищу з лиця землі людину, яку я сотворив: людину, скотину, плазунів і птиць піднебесних, бо каюсь, що створив їх. 8 Та Ной здобув ласку в очах Господніх.
Ной був праведний, але не тому Бог його вибрав. Бог лише для того вибрав Ноя, щоб він був праведний. Першим завжди є Бог, Його вибір. Бог вибирає Ноя як того, через кого буде очищене людство.
«Жаль» Бога, що створив людей, треба розуміти в контексті, і згідно з біблійним способом мовлення. Це гіпербола, перебільшення, яка має на меті підкреслити злобу людей, хоча наміри Бога для людей були іншими. Людина, навіть грішна, буде створінням та образом Бога. Гріхи людей затемнюють цей образ, але не можуть його знищити.
Гадаючи ж, що Господь бореться з нечистим – потрапляємо в язичництво. Думка про вічну боротьбу між добром і злом у світі (дуалізм) притаманна усім язичницьким релігіям. Таке розуміння протилежне до християнства чи юдаїзму, проблема зла – більш складна. Як пригадуємо за Книгою Буття, все, створене Богом, було добре, навіть, темрява. Елемент боротьби існує, але не він є центральним. Бог не має потреби боротися зі Своїм створінням.
Потоп є праобразом Божого суду, який є великою темою в Старому Заповіті та прямує до Нового.
Суд – це розділення добра і зла, визволення добра від впливу зла. Суд очищення від гріхів реалізується в хрещенні:
Після потопу відбувається союз із тими, яких врятував Бог через ковчег.
Бут. 8: 20-22
20 Тоді Ной спорудив Господеві жертовник, узяв усякого роду чистих тварин і всякого роду чистих птахів і приніс усепалення на жертовнику. 21 Господь почув лагідний запах і сказав сам до себе: Не проклинатиму вже більше землі через людину, бо помисли людського серця злі вже з молодощів, і не губитиму ніколи всього, що живе, як то я вчинив був. 22 Покіль земля землею, – сівба й жнива, холод і спека, літо й зима, день і ніч не перестануть більше бути.
Перший союз є лікуванням гріха через знищення грішників, але, одночасно, спасінням вибраних. При тому Бог обіцяє, що такого покарання більше вже не буде: Бог присягає, що обмежує Свою всемогутність. Буде знаходити інші способи покарання, аж до того, що Син Божий візьме кару на Себе.
Ной, коли вже був врятований, приносить жертву, яка є елементом союзу. Жертва для Бога робиться не для того, щоб отримати щось натомість (так у язичників). Жертва означає віддання себе, життя, зміну життя в дусі покори з любов’ю.
Бут: 9: 1-17
1 Бог поблагословив Ноя і його синів та й сказав їм: Будьте плідні, розмножуйтесь і наповнюйте землю. 2 Страх і ляк супроти вас нехай буде на кожній земній тварині, на кожній піднебесній птиці, на всім, що повзає по землі, й на всіх морських рибах: вам на вжиток дані вони. 3 Все, що рухається й живе, буде вам на їжу: так, як дав я вам усі зелені рослини. 4 Тільки м’яса, що в ньому ще життя, себто кров, не їстимете. 5 Від усякої тварини я вимагатиму вашої крови – життя, поготів від людини, від кожної людини вимагатиму (відповідальности за) життя людини. 6 Хто проливає кров людини, того кров буде пролита людиною; бо на подобу Божу створено людину. 7 Ви ж будьте плідні, розмножуйтесь і розселюйтесь на землі та множтесь на ній. 8 І сказав Бог до Ноя та його синів: 9 Оце я установляю мій союз з вами і з вашим потомством після вас, 10 та з кожним живим створінням, що з вами: з птаством, із скотом, з кожним звірем земним і зо всіма тваринами, які вийшли з ковчега. 11 Я встановляю мій союз із вами: ніяке тіло не буде більше знищене водами потопу, ні потопу вже не буде, щоб пустошити землю. 12 Далі сказав Бог: Ось знак союзу, що його я укладаю між мною й між вами та між усякою живою твариною, що з вами, на вічні покоління: 13 мій лук покладаю я в хмарах, і він буде знаком союзу між мною і між землею. 14 І буде, що як наведу я хмари над землею, з’явиться лук у хмарах, 15 тоді згадаю я про мій союз, який між мною і вами та між усякою твариною живою і всяким створінням. То й води не стануть більше потопом, щоб вигубити всяке створіння. 16 Коли той лук буде в хмарах, я гляну на нього, щоб згадати про вічний союз між Богом і між усякою твариною живою та всяким створінням, що на землі. 17 І сказав Бог до Ноя: Ось знак союзу, що його я роблю між мною і всяким створінням, що на землі.
Вже в першому союзі Бог показує, яким є Його вічний намір: благословляти людей. Дарувати їм блага, щастя. Бог робить цей крок першим. Люди теж приносять Богові дари, вірність, молитви і жертви, як Ной, але тільки як наслідок того, що Бог вже для них зробив.
Бог частково відновлює благословення, яке мала людина в раю: плідність («Будьте плідні, розмножуйтесь і наповнюйте землю», Бут. 9:1, повторює Бут 1:28 «І благословив їх Бог і сказав їм: Будьте плідні й множтеся і наповняйте землю та підпорядковуйте її собі; пануйте над рибою морською, над птаством небесним і над усяким звіром, що рухається по землі»). Це часткове відновлення, тому що гріх ще не до кінця вилікуваний із серця людей. Розрив єдності людей із Богом наповнює страхом диких тварин перед людиною. Але це вже показує напрямок, в якому Бог буде вести все людство: до відновлення райської гармонії між Собою і людьми, яка переходить на відносини людей з всім світом.
Райська гармонія між людьми і тваринами після заповіту з Ноєм не повертається, але Старий заповіт містить пророцтва про відновлений світ в майбутньому (Ісаї 11: 6-8).
«Вовк буде жити вкупі з ягнятком, леопард біля козеняти лежатиме; телятко й левеня будуть пастися разом, і поганяти їх буде мала дитина. Корова й ведмедиця будуть пастися вкупі, маленькі їхні лежатимуть разом, а лев, як віл, солому буде їсти. Немовля гратиметься коло нори гадюки, а малятко встромить руку в зміїну нору».
Це пророцтво ще не здійснилось. Остання книга Біблії скаже про те, що здійсниться воно в другому приході Христа-Агнця Божого:
Об’явл. 22:1-3а
1 І показав мені річку води життя, світлу, мов кришталь, що виходила від престола Бога й Агнця. 2 Посеред вулиці його і річки, по цей бік і по той бік – дерево життя, що приносить дванадцять плодів, на кожний місяць подає плід свій, і листки дерева – для оздоровлення народів. 3 І ніякого прокляття не буде більше.
Союз укладається після потопу (9: 8-17), знак заповіту – веселка, в якомусь сенсі є «документом» про досягнення договору. У біблійному тексті мова про «лук», який, власне, й інтерпретують як «веселку». Знак цього «луку» тлумачать як такий, що є без тятиви та відвернутий від землі, тобто всі елементи розглядають як свідчення миру – вже ніколи не буде покарання людства потопом. Тобто союз з Ноєм – це союз зі всім людством (а також зі всією природою). Таке зобов’язання бере на себе Господь, й, незалежно від того, скільки гріхів потому ще буде вчинено людьми, Він залишається вірним Своєму слову.
Веселка, знак і пам’ять про союз із Ноєм, стають символом Божого милосердя.
Автор статті: Валерій Вернер