Поруч із приміщенням Церкви «Філадельфія» розташований хоспіс — місце останнього притулку для літніх та обездолених. Уже протягом багатьох років команда церковних волонтерів відвідує та підтримує цих людей, кинутих напризволяще.

Звісно, такі візити відбуваються не з порожніми руками. Наші брати та сестри щомісячно передають на потреби хворим до 200 кілограмів харчів та необхідні медикаменти.

Це служіння розпочалося 20 років тому, а останні 5 років його лідером є небайдужа до чужого горя сестра Таміла Кучер, яка координує цей напрямок соціальної роботи. У ньому нерідко трапляються дивовижні історії, однією з яких Таміла вирішила поділитись.

Лікарняна постіль зрівнює всіх людей незалежно від освіти, достатку чи досягнень у житті.

Тамілу дуже вразила історія жінки, котра здобула прекрасну вищу освіту та працювала науковим співробітником у лабораторії. Незважаючи на те, що в неї є рідні люди, свою старість вона зустріла сама. Так трапилось, що одного дня жінка невдало впала і залишилась прикутою до ліжка. У свої 90 років вона опинилася в хоспісі, де поруч лежать науковці та безхатченки, люди, у яких є родичі та самотні. Неможливо уявити, що відчувала ця людина, яка звикла розраховувати на себе, а тепер її повинні доглядати медсестри. Проте вона мала сильну жагу до життя, якій може позаздрити навіть сьогоднішня молодь. Таміла та інші волонтери-християни регулярно приходили до неї раз на тиждень і надавали різносторонню підтримку.

Ця хвора жінка не хотіла залишитися тут назавжди: елементарний медичний догляд, вочевидь, не міг сприяти одужанню, тому вона, лежачи, робила розминку м’язів та суглобів. Вона не впадала у відчай та не опускала руки, адже це означало б зрадити себе.

Проте з плином часу її оптимістичний погляд на життя дедалі тьмянів, і саме тоді жінка зрозуміла, що їй потрібен Бог. Бабуся повірила в Ісуса, про Якого раніше тільки чула з Біблійних історій.
Нові друзі з Церкви продовжували приходити, виявляючи любов та підтримку. Це вселяло в жінку надію, що Господь піклується про неї та одного дня допоможе підійнятися з ліжка.

Так трапилось, що одного разу у відділенні оголосили карантин і ніхто не міг провідувати хворих протягом двох тижнів. Коли Таміла знову прийшла в хоспіс, ліжко бабусі було порожнім…
Затамувавши подих, вона спитала у медсестри, куди поділася старенька. «Бабуся почала ходити — і її виписали», — відповіла та.

Для Таміли це було великим свідоцтвом реальності Бога, Який відповідає на молитви, адже вона радила бабусі молитися за своє одужання ще в перші дні знайомства.

Саме служіння розпочалось як виклик тій проблемі самотності, яка панує у приміщенні хоспісу, де проводять свою старість невиліковно хворі люди. Наші брати і сестри приносять у відділення (а найголовніше – у серця і свідомість цих людей) любов, турботу,  а також таке банальне для нас, але не для них, спілкування.

Зараз у служінні задіяні близько 20 людей, які, крім євангелізації надають всебічну допомогу та підтримку хоспісу. Так, їхніми силами були відремонтовані декілька палат, які знаходились в аварійному стані, щонеділі надається підтримка у вигляді продуктів харчування та одягу.

Якщо у вашому серці з’явилось бажання допомогти служінню, ви можете приєднатись до нашої дружньої команди, або фінансово благословити їхню працю. Усі зібрані кошти підуть на закупку продуктів харчування, засобів особистої гігієни, ліків тощо. Нехай Господь вас рясно поблагословить за вашу небайдужість.

Коментарі закриті