- Любов – ядро усіх чеснот
1 Івана 4:16.
Бог довів Свою любов до нас на хресті. Ми, як діти Божі, маємо зростати в Божій любові.
Іван тричі вживає слово «перебуває» (синонім «живе»), чим підкреслює, наскільки важливо для нас перебувати в Бозі. Іван говорить, що хто хоче перебувати в любові, той буде перебувати в Бозі. Любов є ключем, який відчиняє двері до присутності Божої. Бог живе в серці тієї людини, яка шукає Його. Це важливо для нас, бо християнин без любові не є справжнім християнином.
Любов є однією з чеснот Божих, спрямована на те, щоб змінити нас і зародити бажання робити добро цьому світові та змінювати його через Божу чесноту.
Св. Григорій Ниський сказав : «Мета доброчесного життя уподібнитися Богові».
До Галатів 5:22-23.
Коли апостол Павло говорить про «нову людину» за подобою Божою, яка зобов’язана відповідати Новому Адаму, він концентрує увагу на тому, чим вона повинна бути наповнена, а саме: чеснотами Божими (духовними органами «нової людини»). «Новій людині» необхідно піднімати ці чесноти в собі на якісно новий щабель.
Ми не можемо здивувати цей світ формою, тому що він у технологічних речах випереджує Церкву, але є якості, що ними ми можемо здивувати світ – чеснотами Божими. Таких християнських чеснот як мир, радість, любов не вистачає цьому світові, й тільки ми можемо їх принести.
Моральна людина ніколи не зробить зла, вона буде якомога більше проявляти через себе Божі чесноти. А от інтелектуальна людина, позбавлена моралі, здатна знищити цілі цивілізації.
Любов є ядром усіх чеснот. Коли людина шукає любові, то інші важливі якості неодмінно будуть у ній проявлятися. Якщо ти любиш Господа та хочеш у Ньому перебувати, то ти не зможеш перебувати в Бозі, не шукати Його чесноту.
Івана 3:16
Він є любов і хоче, щоб вона проявлялась через нас. Чесноти затверджують добрі справи в нашому житті та змінюють нас самих, тим самим ми краще розуміємо себе.
Якщо у цей бурхливий час ми матимемо мир і радість, будемо людьми, що несуть надію в суспільство, то цим зможемо здивувати інших і нахилити до Христа.
1Івана 4:7-8
Іван наголошує: якщо ти не маєш любові, це показник того, що ти не народжений згори. Народження – це статус, який показує, що ти є Його дитина. Іван говорить про Божу любов («агапе»), яка відродила нас до духовного життя.
Ми всі прийшли до Господа через Голгофу. Голгофа – це вершина Божої любові. Тому-то наші стосунки з Ним будуються на любові, а не на страху, хоча й маємо страх як запобіжник, щоб не чинити гріха. Якщо ж ми відроджені на основі Його любові та жертви, то мусимо проявляти цю любов щоденно до всіх людей навколо.
До чого покликана любов як чеснота Божа?
Чим ми повинні володіти, щоб мати можливість навертати людей до Бога?
Який показник того, що людина народжена згори?
- Любов – динамічна
Бог Той, Хто наповнює нас любов’ю. Людина здатна любити лише тому, що Бог вливає їй дар любові, як на природному рівні, так і на надприродному, однак вона повинна цьому вчитися. Тому можна говорити про любов, як дорогу, як шлях, на якому ми будемо зростати.
Якщо ми будемо проявляти любов на тому рівні, на якому ми зараз знаходимося, то вона буде рости в нашому серці. Можливо, цей рівень любові сьогодні буде крихітним, зате щирим.
По своїй природі людина є істота соціальна, а це означає, що для повноти свого розвитку потребує інших. Вона від інших отримує, і є покликана дарувати себе іншим. Однак тут поки що мова йде про природні здібності людини. Ми всі є подарунками Бога один для одного та покликані змінювати один одного.
Коли ж йдеться про надприродну чесноту любові, то її джерелом є Бог, а це означає, що для того, щоб «навчитися» такої любові, людина повинна перебувати в Бозі.
Любов виражає чисту святість. Ісус приніс у цей світ духовні чесноти, щоби наша людська природа змінилась. Від того як змінюється наш внутрішній стан, залежить форма поведінки нашого життя.
Святість виражається в особистій свободі та розвитку чеснот, тобто у здатності творчо розпізнавати, яке добро варто вчинити собі, своїм близьким і суспільству. Люди, дивлячись на таких християн, відразу стають схильними прославляти Бога, адже впізнають у їхній доброті відблиск Бога (Матвія 5:16). Зростаючи в любові, ми будемо притягувати людей до Господа. Ісус Христос за своє земне життя говорив ті речі людям, які вони ніколи не чули від книжників. Він говорив про глибинні зміни серця людини, про які люди до цього ніколи не чули, тому ця істина притягувала багатьох.
Чому людина мусить проявляти любов до інших? Не тільки «приймати», але й «давати».
У чому виражається наша святість у Христі?
Яким способом ми можемо почати зростати в любові?
- Три етапи на шляху зростання у любові
Перший етап. На першому місці мусить людина зайнятися тим, що головне: відступленням від гріха й боротьбою з пристрастями, які противляться любові. Батько наш Небесний не буде миритися з нашими гріхами. Він хоче, щоб ми були вільними та рухалися за Ним.
У богословії говориться про два значення слова навернення:
– Прийняття віри з боку не вірянина
– Глибока зміна способу життя, тобто перехід від більш-менш доброго життя до рішучого рішення бути уважному на виконання волі.
Климент Александрійський говорить про усвідомлення людиною існування Бога або перехід від ідолопоклонства до поклоніння Богу. Однак це є лише початок правдивого занурення в Бога. Любов повинна зростати.
1 Солунянам 1:9-10
Якщо ми хочемо зростати в любові та братися за Божу славу, то треба розібратися з ідолами в нашому житті та залишити їх.
Другий етап. Потрібно піти за Господом. Адже шлях духовного зросту веде до цілковитого віддання себе в руки Божі. «Господи, я готовий все прийняти з Твоєї руки» – так можна сформулювати гасло другого навернення. Коли ми залишаємо своїх «ідолів», всякий гріх, треба обов’язково почати йти за Господом, наповнювати своє серце служінням Йому. Коли ми служимо людям, ми ростемо в любові.
Друге навернення є дією серця, внутрішнім віддаванням себе. Воно вимагає, як праці людини, так і дії Божої ласки.
Третій етап. Повна посвята Богу.
Завданням людської душі є виключно те одне, щоб злучитися та пристати до Бога, щоб лише Ним тішитися. Пізнання включає здатність бачити все очима Божими. Таким чином, йдеться про відкриття духовного зору, що здатний не тільки побачити невидимого Бога, але й невидимий стан інших речей та осіб. Людина починає сприймати всесвіт у світлі Божої присутності, що є присутністю любові.
Ефесянам 1:17-18
Як важливо дивитися на ситуацію так, як на неї дивиться сам Бог, духовним зором. «Духовні очі» розплющені тоді, коли серце відкрите до шукання Господа.
1 Івана 3:18
Християнська любов, щоб бути звершеною, вимагає від людини чину, дії.
Любов має Бога і своїм джерелом і своєю ціллю, бо є даром Божим. І вона є дорогою, бо через любов людина пізнає Бога.
Що початком нашого «занурення» в Бога? Що ми повинні залишити, коли бажаємо зростати в любові?
Яким чином ми зростаємо в любові через служіння людям?
Коли ми маємо змогу бачити цей світ у світлі Божої любові? Як цього досягти?
Що може противитися любові в нашому житті? Що необхідно залишити, щоб почати зростати в любові?
Висновки: Джерелом любові є Бог. Зростати в любові можна лише за умови перебування в Бозі і служіння Йому. Наше зростання в любові Божій звершується такими етапами: навернення до Бога і відкинення гріха; слідуванням за Христом, цілковито довірившись Йому; повна посвята Богу.