Послання до Филимона.
- Історія одного раба
Филимона 1:1-7.
Филимон був знатною людиною, а також служителем церкви. Він мав досить просторий будинок, в якому могла збиратися міська церква. Також Филимон був рабовласником, як усі в тодішніх елітарних римських колах.
Павло називає Филимона «улюбленим», що, можливо, говорить про їхні близькі взаємини (вірші 13, 17, 22), а також «співробітником», що вказує на те, що Филимон активно займався проповіддю Євангелія.
Павло акцентує увагу на якостях Филимона як служителя, на тому, що він є гарним душеопікуном.
Онисим був рабом Филимона (в. 16), який зробив успішну спробу втекти від свого господаря до Риму, де внаслідок певних обставин опинився у в’язниці, в якій перебував апостол Павло. (в. 12, 15-16)
За римським правом таких рабів повертали господареві та найчастіше били до смерті. 3 милості Божої, Онисим навернувся до Бога, слухаючи проповіді Павла (в. 10). Павло хотів залишити його при собі (в. 13), проте вирішив узгодити це з Филимоном (в. 14).
- Павло — в’язень Ісуса Христа
Филимона 1:1.
По-перше, Павло перебуває у в’язниці. Найменування самого себе «в’язнем» нетипове для листів Павла. У багатьох посланнях апостол Павло називає себе «рабом Божим» або ж «апостолом». У цьому посланні він називає себе «в’язнем», констатуючи цим самим факт свого перебування. Він умисне це робить для того, щоб не вдаватися до свого високого статусу апостола, тому що надалі в послані до Филимона він буде використовувати це положення як інструмент для єдності між братами.
По-друге, Павло вдається до образу в’язня, щоб показати Филимону, що заради своєї віри він пожертвував багатьом.
По-третє, називаючи себе «в’язнем», Павло в якомусь сенсі ототожнює себе з Онисимом і намагається зробити так, щоб через цей образ Филимон перейнявся співчуттям до свого раба.
Отже:
- Павло ув’язнений заради Христа (мета).
- Христос є його господарем (приналежність). Для Павла немає різниці де він, важливо лише Кому він належить.
- Христос є причиною його ув’язнення (причина). Навіть знаходячись у в’язниці під певним тиском, Павло служить іншим.
Тому, немає значення в якому положенні ми знаходимося, якого ми віку чи статусу, ми завжди можемо послужити Господу.
Чому апостол Павло іменує себе «в’язнем Ісуса Христа»?
Чи ув’язнення вплинуло на віру та служіння апостола Павла?
Як труднощі чи утиски впливають на вашу вірність Богу?
- Филимон — людина любові
Ім’я Филимон (Φιλήμων), яке буквально означає «люблячий», було дуже поширене у Фрігії. Як в античному, так і в єврейському світі, ім’я мало глибоке значення, так само було й у церкві.
Ми – християни носимо «велике» ім’я, саме тому повинні відповідати критеріям Того, на кого рівняємося.
Филимон включається Павлом у стосунки з різними людьми, які становлять єдину спільноту, що живе у взаємній любові. У цьому першому вірші викладена експозиція всього листа: все, що відбувається в житті християнина, відбувається тому, що він є улюбленим, сам любить та чинить справи любові заради взаємин усередині християнської родини.
Филимон є людиною любові, тому-то він був людиною взаємин з іншими.
– Филимон є частиною спільноти взаємної любові один до одного.
– Він виявляв свою любов раніше (в. 5, 7).
– Заради любові (в. 9) апостол Павло просить Филимона прийняти Онисима як улюбленого брата (в.16).
Апостол Павло хоче помістити Онисима в цю атмосферу церковної любові Филимона. Завдання перед Филимоном полягає у наступному: прийняти раба у свою родину та вирішити конфлікт з ним, та зробити все, щоб церковне середовище прийняло його. Тому, коли Онисим повертався до свого господаря, він повертався у дві родини.
Для Павла два «будинки» Филимона (духовний та матеріальний) нерозривно пов’язані. Прийняття Онисима — це, з одного боку, його повернення до свого пана, однак з іншого — прийняття до християнської спільноти. З одного боку, це зняття справедливих звинувачень, але з іншого, — щиросердне християнське прощення.
Филимона 1:3. «Благодать вам і мир від Бога, нашого Отця, і Господа Ісуса Христа.»
Благодать – незаслужений подарунок від Бога. Благословення «благодаттю» і «миром» є далеко не порожніми словами, що нагадують Филимону про ті дари, які він сам отримав від Бога та які він тепер має дарувати Онисимові.
Якщо ми отримали прощення через Божу благодать, ми повинні її проявляти через себе. Ми є носіями Божої благодаті. «Якщо нас пробачив Господь, ми повинні пробачити того, хто потребує прощення», — саме цей наратив апостол Павло транслює Филимону, закликаючи його не використовувати інструменти влади, які в нього є.
Благодать є ключовим новозавітним даром, що відкривається через служіння та жертву Сина Божого, який є центром Євангелія.
Це послання апостола Павла адресоване не до Онисима, а до Филимона, бо він є головною людиною в цій ситуації, через нього потрібно щоб проявилась Божа благодать.
Апостол Павло знову концентрує увагу на питаннях віри та любові. Нам варто володіти цими чеснотами, тому що їх ніколи не буває достатньо, ними повинно бути наповнене наше серце.
Апостол дякує Богові за Його роботу в житті Филимона, згадуючи «любов», «спільність віри», «добро» і «заспокоєння» — все те, що Павло очікує від Филимона по відношенню до Онисима.
Филимона 1:4. Филимон посідає своє особливе місце в молитві апостола Павла.
Филимона 1:6. Мова йде про щедрість Филимона в долях інших, про спілкування з іншими вірянами, що базується на спільній вірі, про співучасть у вірі інших.
Прояв віри Филимона не є чимось далеким, кожна людина в помісній церкві на собі переживає його співучасть у своєму житті. Апостол Павло підводить до ідеї того, щоб всі ці чесноти він проявив у стосунках з Онисимом.
Павло готував серце Онисима у в’язниці до зустрічі з Филимоном, саме тому воно було дуже відкритим до господаря.
Як би ви охарактеризували Филимона?
Чому апостол Павло звертає увагу на чесноти Филимона?
Яким прикладом для нас може слугувати християнське життя Филимона?
Чи отримав би кожен з нас від Павла подібну характеристику?
- Прохання про Онисима
Павло мотивує Филимона прийняти правильне рішення на основі тієї любові, яку вони разом переживають у Христі.
Филимона 1:9. Основна ідея цього образу — показати, що апостол багатьом пожертвував заради віри та любові, про які йшлося раніше. Тепер же, до подібної жертви він закликає й Филимона.
Филимона 1:10.
- Онисим став християнином
- Для Павла він є його «дитиною» (τέκνον), що підкреслює їхні теплі взаємини
- Онисим був корисним для Павла, служачи йому в ув’язненні (в. 11, 13), що вказує на разючу зміну його характеру: раніше він був негідним рабом, а тепер він корисний служитель.
- Павло називає Онисима «своїм серцем» (в. 12), що, знову ж таки, свідчить про особливу близькість, яку вони здобули у спільності віри.
Павло використовує гру слів. Справа в тому, що ім’я Онисим буквально означає «корисний». Відповідно, Павло, описуючи трансформацію раба-втікача, показує разючу зміну його характеру від ἄχρηστος («безкорисний») до εύχρηστος («корисний»).
До увірування Онисим був ἄχριστος («без Христа»), а вже після – став єὔχριστος («добрим християнином»); без Христа він був негідний і некорисний, але у Христі став по справжньому корисним і потрібним.
Коли ми зустрінемо в житті таких «онисимів», то нам необхідно прийняти цих людей, якщо вони каються, та робити разом з ними Божу справу.
Филимона 1:13-14.
Павло хотів, щоб Филимон звільнив Онисима і надав йому статус вільної людини. По-перше, Павло прямо сказав, що Онисим був корисним у справі поширення Євангелія (в. 13). Цілком можливо, він хотів, щоб Филимон добровільно відправив його назад до нього. По-друге, Павло закликає Филимона зробити «добро» (тὸ ἀγαθόν, в. 14), що може вказувати саме на звільнення.
Павло аргументує свою позицію посиланням на Божественне провидіння.
Він каже, що ця втеча Онисима насправді стала благословенням, оскільки той навернувся до Христа, і тепер у Филимона є можливість знайти його знову, але на принципово іншому рівні: з розряду простої власності Онисим перейшов у стан дорогоцінного та улюбленого брата у Христі (в. 16).
Филимона 1:15-16.
Филимон повинен прийняти його як «за тілом» (тобто як людину), так і «у Господі» (тобто як брата у Христі). Сама ідея такого прийняття підкреслює примирення, а слова «вже не як раба» можуть знову ж таки вказувати на прохання про звільнення.
З історії ранніх інтелектуалів ми довідуємося, що Онисим став єпископом церкви, будучи до Христа відкинутим рабом і злодієм. Після прощення Филимоном і церквою та покаяння, він починає рости.
Коли люди каяться, в їхньому житті відбувається духовний ріст.
Про що апостол Павло просить Филимона?
Яка метаморфоза відбувалася в житті Онисима?
Які зміни відбулися у вашому житті після покаяння?
Яку роль відіграв Павло в житті Онисима?
Чому доля Онисима настільки важлива для Павла? Чи завжди ми чуйні до долі інших людей?
Згадайте власний досвід прощення людині. Чим ви керувалися, коли приймали рішення пробачити? Яку роль у цьому відіграло усвідомлення Божої благодаті?
Висновки: Немає значення в якому положенні ми знаходимося, якого ми віку чи статусу, ми завжди можемо послужити Господу, як апостол Павло послужив Онисиму у в’язниці. Віра і любов є основоположними чеснотами в християнстві. Ми повинні мати ці чесноти і зростати в них, тому що їх ніколи не буває достатньо. Будьмо легкими на прощення та мудрими щодо інших.