- Термінологія слова «святий»
Слова «святість» – це קָדֵשׁ(кадэйш) та ἁγιασμός (хагиасмос). Обидва ці слова означають «відділеність». З одного боку, Бог відділений від Свого творіння, бо Він незрівнянно вищий за нього за якістю та гідністю. Цей аспект Божої святості можна назвати Його величчю. З іншого боку, Бог відділений від гріха. Це – Його мораль.
В Біблії описано, що в присутності Божій навіть янголи закривають крилами свої обличчя, чим демонструють Його велику і абсолютну святість. Тому проголошуючи, що Бог є святий ми повинні вкладати відповідне усвідомлення і значення. Входячи в Його присутність ми повинні завжди розуміти перед ким ми стоїмо, мати благоговіння. Усвідомлювати, що Всесвятий Господь знає та розуміє абсолютно все.
Бог відкриває Себе людині в контексті історії спасіння людства, через Свою поведінку, дію, досвід стосунків з Ним. Вся історія спасіння, як ми знаємо нині, це поступове об’явлення Бога аж до повноти часу, коли Він явив Своє обличчя в Улюбленому Синові Ісусі Христі.
Що для вас означає така якість Бога, як «Святий»? Як це впливає на ваші стосунки з Ним?
Наведіть місця з Писання, де людині відкривається Божа святість.
- Практика освячення в Старому Заповіті
Ізраїль мав обов’язок дотримуватися як церемонiального, так i морального закону, щоб бути святими, як святий Бог (Книга Левит 11:44-45; 19:2; 21:8). Цим вони показували, що вони відрізняються від навколишніх народів та їхніх звичаїв та відділені від них для Бога (Книга Левит 20:26). Храм Бога Всевишнього не мав ніяких зображень, як це було в релігії інших народів. Вони служили невидимому Богу.
Церемонiальний закон визначав ритуали, жертвоприношення, правила чистоти, які відокремлювали Ізраїль від інших народів. Наприклад, заборона на вживання в їжу певних тварин (Книга Левит 11:44-45) або правила ритуального очищення (Книга Левит 15).
Моральний закон торкався взаємовідносин між людьми (Книга Левит 19:2; 21:8).
Як в Старому Заповіті ізраїльський народ розумів святість Божу та людини? Які ви знаєте обряди, через які ізраїльтяни Старого Заповіту освячувалися? А також, через що вважалися нечистими?
Чи могли вони досягнути Святості Божої через Закон?
Чи можемо ми, християни Нового Заповіту освячуватися, стати ближчими до Бога через дотримання заповідей Закону Старого Заповіту? Чи є в цьому якась небезпека (пастка) для християн? (Галатам 3 розділ)
- Погляд ранніх християн на вислів «нехай святиться ім’я Твоє»
Етичне тлумачення переважало впродовж усієї історії християнства аж до XX століття. Тобто, ранні християни завжди цей та подібні вирази переводили в практичну сферу.
«Ми молимо, щоб воно (ім’я Боже) святилося в нас, які Йому належимо, а разом з тим, святилося і в інших, на яких ще чекає благодать Божа.», (Тертуліан (155 – 220 рр.) Про молитву, Тертуліан говорить в контексті євангелізації. Щоб ім’я Боже так проявилося через нас, щоб ті, хто не знає Бога, захотіли Йому служити. Ми маємо бути носіями Божого ймення та Його святості.
Ранні християни розуміли, що Бог Сам по Собі святий, та в молитві «Отче наш» ми просимо не про те, щоб Господь зробив щось для Себе Самого, а щоб Його ім’я святилося в нас.
«Про це ми щоденно молимося, бо потребуємо щоденного освячення, щоб щоденні гріхи наші очищати невпинним освяченням.», (Кипріян Карфагенський (200 – 258 рр.)). Якщо Бог – святий, то це повинно стимулювати нас перебувати в Його святості, любові. Ми повинні пильнувати над тим, що ми дивимось, читаємо, як живемо. Якщо християнин споживає Слово Боже, то з його уст ніколи не буде йти полова, гірка вода. Пам’ятаймо, що ми Божі представники на Землі.
«Ім’я Боже завжди святе; Отже, чи не тому ми просимо: «Хай святиться», щоб нам самим через Нього освятитися? Ми молимо, щоб те, що завжди є святим, святилося і в нас.», (Аврелій Августин (354 – 430 рр.) Проповіді, 59.3). Ми маємо пильнувати святість, яку ми маємо від Христа. Він заплатив високу ціну за нас. І це має ще більше спонукати нас берегти і шукати Його святість.
«Нехай святиться» означає нехай прославиться. Бог має власну славу, сповнену будь-якої величі і ніколи незмінну. Але Спаситель наказує тому, хто молиться, просити, щоб Бог славився і нашим життям. «Сподоби нас, — як би так вчить нас молитися Спаситель, — так чисто жити, щоб через нас усі Тебе славили». (Іван Золотоустий (347 – 407 рр.) Гомілії на Євангеліє від Матвія, 19.4).
Іван Золотоустий тлумачить це прохання як паренезу. Паренеза — пастирська настанова.
Чи потребує Бог або Його ім’я додаткового освячення (відділення)?
Як ранні християни тлумачили вислів «нехай святиться ім’я Твоє»?
Як в практичному житті християнина має святиться Боже ім’я?
- Значення «Нехай святиться ім’я Твоє» в Новому заповіті
Що означає вираз «Нехай святиться ім’я Твоє»?
Лише Бог освячує, робить святим. Визнавати святим, ставитись як до святого. Благання, через яке нас запрошують впустити Божу благодать до нашого життя. Святити Ім’я Боже означає жити за Його законами, відповідати Його волі, нести Його Світло в світ. Нехай святиться Ім’я Твоє – це не просто слова, це молитва, яка виражає нашу глибоку віру в Бога та бажання жити у згоді з Його волею.
«Він вибрав нас у Ньому раніше від створення світу, щоб ми були святі й непорочні перед Ним у любові.» Ефесян 1:4. У Божому вибранні закладена відповідальність, яка покладається на нас – шукати святості та непорочності.
Прохання про те, щоб Божа слава, його доброта та любов були присутні в нашому житті. Святість Божого Ім’я дає нам надію на спасіння та є джерелом сили в нашому духовному житті.
«…але за Святим, що покликав вас, будьте й самі святі в усім вашім поводженні, бо написано: «Будьте святі, − Я-бо святий!» (1 Петра 1:15-16). Свята людина слідує за Богом і намагається максимально виправити своє життя згідно зі словом Божим. Ми докладаємо максимальних зусиль, а те, що ми не можемо змінити, там діє Божа благодать. Наша святість – це спільна праця наша та Духа Святого.
«Але ви − вибраний рід, священство царське, народ святий, люд власності Божої, щоб звіщали чесноти Того, Хто покликав вас із темряви до дивного світла Свого.» (1 Петра 2:9-12). Через наше життя ми на практиці відображаємо яким є наш Господь. І люди, дивлячись на наше побожне життя і добрі справи, благословлять Боже ім’я.
Чим глибше ми пізнаємо Бога, тим краще можемо зрозуміти та шанувати його Ім’я. Наше праведне життя є важливим, бо це спосіб показати свою шану до Божого Ім’я. Наше життя в єдності та любові є ознакою того, що Боже Ім’я дійсно святиться в нашому житті.
Чи може християнин Нового Заповіту бути святим? Як він отримує святість (через покаяння та віру в Ісуса Христа)
Які ознаки Божої святості в нас повинні проявлятися? Що мають бачити в нас інші люди?
Чому в Біблії написано «…святий нехай ще освячується!» (Об’явлення 22:11)? Чи є для людини межа в освяченні?
Як ви вважаєте, чи святиться Боже ім’я у вашому житті? Чи має це практичний прояв? Що, можливо, потрібно змінитися в цій сфері?
Висновки: Господь є святий, відділений від гріха, тому Він бажає, щоб ми, його діти, теж перебували в Його святості, яку Він дарує нам в Ісусі Христі. Коли ми докладаємо зусиль, Бог допомагає нам жити святим життям. Ми є носіями Його ймення, тому маємо дбати про святе життя, щоб явити Бога зовнішнішнім людям, щоб вони прославили Його.