Небезпека нарікання та невдоволення для християн
Матвія 24:12.
У всій Біблії бунт, нарікання та непокора зустрічали жорстку відповідь від Бога.
До прикладу:
- Бунт Корея, Авірона та спільників проти Мойсея закінчився поразкою.
- Аарон і Маріам поплатилися за нарікання проти Мойсея.
- Бунт Ізраїля, підбурюваний 10-ма розвідниками, закінчився трагічно.
Притчі 17:11.
Підбурювач шукає тільки бунту (непослуху, непокори, нарікання), прикриваючись правдою, справедливістю та навіть служінням. Часто ми боремося із зовнішніми обставинами та зовнішніми ворогами в нашому житті, не розуміючи, що ми боремося з Богом. І головним ворогом є наш характер, наше зіпсуте єство.
Екклезіаста 5:7.
Якщо ми бачимо несправедливість, не варто дивуватися або нарікати. Цей світ лежить у пітьмі, там немає справедливості, бо Князем цього світу є диявол. Але Біблія каже, що над високим наглядає вищий, а над ними – ще вищий – Всевишній. Якщо ми можемо допомогти в якійсь ситуації, то допомагаймо. Якщо ми не можемо допомогти або не хочемо – не треба нарікати. Ми не знаємо всієї картини, ми не знаємо всієї правди. Але Бог все бачить і знає.
Ісаї 57:20-21.
Несправедливих (лиходіїв, нечестивих) Біблія називає безбожниками. Вони як море бурхливе, яке не може заспокоїтися, завжди бушує: нарікає та бунтує. Де бушує море в безбожників? Усередині. Нечестиві не можуть заспокоїтися, тому що в серці немає Бога. Безбожник шукає винних, прикриваючись правдою та справедливістю.
Нам потрібно, спочатку, навчитися говорити правду собі (критичне ставлення до себе). Необхідно визначити в чому причина нашого невдоволення. Вона зовнішня та об’єктивна, чи причина всередині нас?
Бог є любов. Господь є Князь миру нашого серця. Якщо ми не маємо мир у серці, то треба негайно шукати Божого лиця.
Як Бог ставиться до нарікання людини?
Чому Господь так рішуче виступає проти людей, які нарікають? В чому небезпека бути невдоволеним християнином?
Чи може християнин бути щасливим і радісним, коли його серце наповнене наріканням? Чому?
Чи може бути загрозою для християнина спільність з людьми, які нарікають? Чому?
Що часто є причиною виникнення нарікання у християн? Як берегти себе від цього гріха?
Нерозважливих і безбожних людей Бог упокорює
1 Самуїла 15:19-22.
Непослух Богу проявляється через непослух владі, яка дається від Бога. Саул не послухався Самуїла та залишив із заклятого. Часто непослух і бунт прикриваються служінням та ревністю за Богом.
Нам потрібно чинити не так, як нам здається краще, але як каже Слово Боже. Якщо немає послуху та смирення, а серце наповнене злобою, наше служіння та жертви Господь не прийме.
Свавілля – це ідолопоклонство. Богу не потрібні наші жертви, коли серце гниле, буйне та залишається незміненим. Ми приходимо до Бога по добрій волі, але не зі своїм статутом.
Ісаї 1:12-14, Матвія 15:8.
Ми надто схильні до обрядів, однак Богу потрібне наше серце, яке він буде змінювати. Перебування в церкві не змінює наш характер. Його може змінити лише Бог. Однак в Церкві проявляється наш істинний характер.
Неслухняних, бунтівників і тих, хто нарікає, Бог буде упокорювати.
Псалом 31:9.
Не будьмо, мов кінь, який не думає за наслідки і якого треба упокорювати вуздою, через примус, біль і страждання. Часто ми боремося з іншими людьми та обставинами життя, не розуміючи, що воюємо з Богом. Понад усе нам потрібно у Силі Божій боротись із собою, щоб змінилося наше серце. Тоді зміняться й обставини нашого життя.
У житті Бог через різні обставини, інколи навіть хвороби, буде упокорювати й змінювати наше серце, готуючи до служіння та Царства Божого. Але це не повинно стати приводом до нарікання, невдоволення та бунту. Чим більше нарікання та бунту, тим більше страждань і болю в нашому житті. Слідкуймо за своїми устами та серцем.
Чому Бог не прийняв ініціативу Саула і його пояснення?
Чи має взаємозв’язок непослух із бунтом?
Чи прийме Господь наші жертви, якщо ми маємо непокірне серце?
Що Бог може застосовувати, щоб нас змінювати, смирити?
Як варто реагувати на труднощі чи несправедливість, щоб зберегти себе від нарікання? Як ви боретеся з наріканням?
Джерело нарікання та незадоволення – наше незмінене серце
Матвія 15:10-20.
Ніхто й ніщо так не опоганює нас перед Богом, як наш язик і вуста. Язиком своїм прославляємо Бога, і язиком своїм нарікаємо та ллємо бруд на ближнього.
Не може з одного джерела текти солодка та гірка вода (щось обов’язково несправжнє). З вуст безбожника тече нарікання, а з вуст людини Божої – слова надії, віри, благословення, миру та любові. Якщо в нас на вустах нарікання, у серці живе невдоволення – наше серце не змінилося, воно залишилось лукавим. Тоді нам потрібне покаяння.
Матвія 12:34.
Зла, бунтівна людина не є народжена згори. Ісус називає таких людей «родом гадючим». Тільки люди, народжені від Духа Святого, згори, є діти Божі.
Псалом 101:18.
Бог чує та відповідає на молитви смиренних і, навпаки, буйних Бог не чує. Буйних Бог буде упокорювати та врозумляти.
Щоб нам змінити наше серце, варто визначити проблему. Нам потрібен Ісус, покаяння, а для когось, народження згори. Також необхідно докладати зусиль для змін.
Екклезіаста 4:17.
Якщо ми буйні та лукаві, то Господь відкине лукавість нашого язика та наші жертви, разом із нами. Бог не прийняв жертву Каїна, тому що серце було наповнене злістю.
Переміна тільки в Христі Ісусі. Ніхто не може стати кращим без Ісуса.
Матвія 11:28.
Смирення, мир і спокій є тільки в Христі. Всяке нарікання та бунт роз’їдають нашу душу й вбивають тіло, будують мур між нами та Богом.
Таким чином, ми бунтуємо проти себе, свого здоров’я, проти своєї щасливої долі. Бунт у житті не допоможе, допоможуть Слово Боже, молитва, наші особисті стосунки з Богом.
Покаяння та особисті стосунки з Богом – це розворот у способі життя, а навчання від Христа означає докладання наших зусиль.
Так, як ніхто з бунтівників Старого Завіту не увійшов у землю обіцяну, що є прообразом Царства Божого, так і бунтівники Нового Завіту не увійдуть у Небесний Ханаан.
Нарікання та бунт є нездоланною перепоною до Царства Божого.
Вихід є: прийдіть до Ісуса всі струджені та обтяжені, і Він заспокоїть вас. Наше звільнення від нарікань в Ісусі Христі.
Чи згодні ви з тим, що люди більш схильні робити наголос на обрядах, на своїй невтомній праці, щоб прикрити буйний характер?
Де ми можемо знайти спокій і мир, який забере бажання бунтувати?
Чому бунтівники Старого Завіту не ввійшли в землю обіцяну?
Що нам варто зробити, якщо ми виявили в собі непокірне серце?
Висновки
Нарікання – це зло, яке руйнує наші стосунки з Богом, наше життя і, навіть, здоров’я. Християнин не повинен бути наповненим наріканням і бунтом, бо ця дорога не приведе в Царство Боже. Джерелом нарікання – є незмінене серце. Лише Бог може перемінити серце і дати свободу від нарікань і бунту.