- Походження надії
1 Коринтянам 13:13.
Віра, надія та любов завжди ідуть поруч.
Але в посланні до церкви в Ефесах надія ніби пропущена (Ефесянам 1:15). Напевне, в цієї Церкви була проблема з надією. В посланні до Церкви в Галатії (Галатам 5:22-23) також не згадується надія у переліку плодів Духа. Любов та віра, на відміну від надії, даються людині при народженні згори Духом Святим. А надія досягається християнином в процесі його слідування за Господом. Людина має пройти певний шлях з Богом, набути досвід з Ним і, ніби, покроково досягнути надії.
В чому різниця між любов’ю, вірою і надією? Чи всіх їх ми отримуємо від Бога при народженні згори?
В чому полягає надія християнина? Чого ми надіємося та очікуємо?
- Кроки для набуття надії
Римлянам 5:1-5.
Павло пише про три сходинки на шляху до надії: страждання, терпеливість та досвід.
Перший крок до надії – це страждання. Страждання нікому не є приємними та їх хочеться позбутися. Але є ситуації, коли ми не можемо їх змінити, або це надзвичайно важко зробити. Ніхто не бажає страждань, але без них не може з’явитися друга сходинка – терпеливість, яка є добрим плодом в нашому характері. Проте, неможливо виховати терпеливість без страждань. Розуміти значення страждань та приймати їх у своє життя – це духовна зрілість. Якщо людина не може позбутися страждань, вона може використати їх на славу Божу.
За терпеливістю йде досвід (третя сходинка), який зміцнює людину. Досвід – це особисте надбання людини. Досвід дає здатність подивитися на речі з різних сторін й правильно їх зрозуміти. Дає знання як зробити в тому чи іншому випадку. Досвід – це надзвичайно цінний набуток. Люди з досвідом потрібні у всіх сферах, у духовній сфері також. Але до досвіду не прийдеш, коли щось не пройдеш. Він не дається як подарунок, як Дух Святий. До досвіду треба йти, проходити свої життєві обставини з Богом.
Досвід дає надію. У країнах, де християнство дуже переслідується, люди швидко набувають надію, бо там страждання.
Які етапи має шлях набуття надії в Господі?
Чому християнин повинен проходити страждання? Що вони дають нам?
Як варто ставитися до страждань, які ми не можемо змінити?
Терпеливість є чеснотою чи вадою характеру християнина? Що дає терпеливість у практичному житті християнина?
Про який саме досвід пише Павло? Як ви набували свій досвід з Богом?
- Надія – рушійна сила йтивперед.
Ефесянам 1:15-20.
Цій Церкві не вистачало бачення, що є надія. Павло, знаючи їхню віру та любов, починає за них молитися, щоб Дух відкриття прийшов в цю Церкву й розширив знання духовного світу. Їм не вистачало трьох речей: надії Його покликання, багатство спадщини, Його рушійної сили.
Надія пов’язана з рухом, з майбутнім, з поглядом вперед й до вічності. Людина може мати непогану віру та вміти нею приймати щось від Господа, мати певну міру любові та, на початках, щось нею відбудувати. Але якщо вона не має надії, вона не рухається вперед. Це дуже велика втрата. Без надії немає повноцінного духовного життя. Надія дає бачити те, що віра підхоплює й дає матеріал для того, щоб бачити далі. Ми повинні мати правильне розуміння нашої надії покликання та надії на спадщину на небесах, що вона збережена для мене та ніхто не може це змінити.
Євреям 6:18-20.
Надія – це якір, міцний та надійний. Вона точно втримає нас у важкі моменти життя. Вона вказує нам шлях вперед.
Хай наша надія будується на знанні того, що Христос як Предтеча увійшов за завісу та Він вже в небесах, куди ми йдемо милістю й благодаттю Божою.
Яких знань та відкриттів не вистачало Ефеській Церкві, щоб мати правильну надію? Чи може християнин вірно будувати своє духовне життя, без правильного розуміння надії нашого покликання?
Що означає, що надія – це якір. Як це проявляється у нашому практичному християнстві?
Як визначити чи ми маємо надію Божу? Як ми можемо її набувати?
Висновки: Надія – це обов’язкова частина нашого духовного життя. Вона досягається через страждання, набуття терпеливості та досвіду. Надія – це рушійна сила вперед, що допомагає нам рухатися до нашого покликання та неба, де чекає нас Господь.