- Цілі духовного наставництва.
Кожний християнин запрошений бути духовним “наставником”. Це пов’язано з турботою про взаємне духовне добро. Ми всі покликані проповідувати Євангеліє, а значить, бути наставником для тих, хто слухає його та увірує в Бога. Й тут важливо мати батьківський характер (1Кор. 4:15). Ми повинні виховувати в собі цю рису.
Важливо не на собі концентрувати служіння, а розмножити його. Це можливо через навчання інших здібних людей (2Тим. 2:2). Я маю передати свій досвід іншим людям.
Віруючі не шукають спершу духовного керівника у вузькому розумінні, але близьку особу, якій, в атмосфері довіри, можуть розповісти свої проблеми, почути пораду й потішення (2Тим. 2:15). Наставник повинен створити атмосферу, щоб людина відкрила глибини свого серця. Це робота Духа Святого, в тому числі й через хист наставника.
Головні цілі та засади духовного керівництва:
- Наставник повинен пам’ятати про індивідуальність кожної людини.
- Необхідно допомогти людині відчути Божий План, який об’являється в її людській екзистенції, щоб таким способом відкрити – до чого її кличе Бог (1Тим. 4:14).
- Допомогти людині жити у свободі, розвивати духовний дар, відповідати Богові у свободі та відповідальності (Гал. 5:13).
Що таке наставництво?
В яких випадках християнину потрібно звертатися за допомогою до духовного наставника?
Як кожен з нас може служити цим своєму ближньому? Яке це має значення для духовного здоров’я та розвитку Церкви?
Наведіть приклади, коли ви служили своїм ближнім як наставник.
- Вербалізація в наставництві
Вербалізація (процес словесного вираження) займає важливе місце в процесі роботи з людьми. Вербалізація духовного досвіду зумовлює певне пробудження внутрішнього життя.
До вербалізації відноситься проговорення всього, чим людина живе: страхів, розчарувань, почуття провини, прагнень, очікувань, надії. При вербалізації духовний керівник зможе краще зрозуміти стан свого підопічного, а також підопічний, виказуючи свої почуття, сам зрозуміє себе.
Людина може вправно маскуватися та ховати справжні корені своїх проблем. Вона може бути не готовою відкрити справжні причини проблеми. Наставник не Бог! Він може допомогти лише тій людині, яка хоче, щоб їй допомогли.
Вербалізація допомагає людині:
- усвідомити свої духовні відчуття, тобто дію Святого Духа;
- зумовлює певне пробудження внутрішнього життя;
- змінює думки.
Що допомагає вам створити атмосферу, в якій людина відкриває своє серце?
Що важливіше: вислухати людину чи дати їй пораду? Які ще духовні практики (молитва, читання Біблії тощо) важливі в служінні наставництва?
- Слово Боже – основа наставництва
Духовний керівник, який служить іншій людині, обов’язково повинен спиратися на Слово Боже. Ми повинні дуже виважено давати поради, бо це вплине на те, яке рішення прийме людина. Душа людини дуже складна. Наставник не може все знати. Помилково вважати, що наставник може допомогти більше, а ніж Бог. Відповідь має опиратися на Слово Боже. Важливо добре молитися та питати Бога, перед тим, як дати пораду. Важливо не заглушити своїми порадами дію Духа Cвятого, не нашкодити.
Слухання наставника тісно поєднане зі слуханням Божого Слова — як керованим, так й керуючим.
Те, що говорить духовний керівник, повинно спиратись на його слухання Божого слова. Його досвід, мислення й поради повинні віддзеркалювати життя Божим словом.
Духовний керівник не говорить від себе, але від імені Божого слова. Святий Дух, який діє в Церкві, освітлює як керівника, так і керованого.
Якими принципами має керуватися наставник в служінні іншим людям?
- Головні цілі та засади наставника
Наставник допомагає людині будувати стосунки з Творцем, отримати духовну силу, зміцнитися, навчити приймати рішення, допомогти стати спроможною служити іншим.
Наставник допоможе зрозуміти й навчити, як має жити справжній християнин (Вих. 35:34).
Наставник виконує красиву та необхідну роль, прагне розпізнати та виконати з повною вірністю покликання свого життя (Йов 13:17). Бог багато говорить до нас щодня. Коли Бог промовляє до нас, кличе нас, хай наше серце буде відкритим.
Навчити людину до змін поведінки в різних життєвих обставинах. Поворотний момент наступає тоді, коли людина бере відповідальність за своє життя (Євреїв 13:17).
Піти слідами Ісуса. Бог прагне торкати й лікувати рани зламаних людських сердець (Євр. 13:7).
Яку ціль має переслідувати наставник працюючи з людиною?
- Три дари духовного керівника
Перший — це проникливість та розпізнавання, здатність інтуїтивно пізнавати секрети серця іншої людини, розуміти приховані глибини, про які вона не говорить та які часто навіть не усвідомлює. Погляд духовного отця проникає крізь умовні жести й розпізнає хитрощі, за допомогою яких ми приховуємо нашу справжню особистість від інших та від себе; крізь ці банальності духовний наставник бачить унікальну особистість, створену за образом та подобою Божою (Іс. Нав. 24:23).
Другий дар — здатність любити інших та перейматися їхніми стражданнями. Любити інших — означає страждати з ними та за них, таким є буквальне значення слова “співчуття”.
Третій — дар зцілення, яким володіють так багато духовних наставників — це один аспект цієї сили. Хоча зцілює не наставник, а Бог, який діє через наставника. Виховання полягає не в прискоренні того, що людина і так сама здобуде, але в пробудженні її суті, яка може залишитись прихованою. Пробудження суті є пробудженням до відповідальності за себе, за своє “так” або “ні”.
Для повернення людині властивого образу Бога необхідно:
- благати Святого Духа не лише показати мені мої гріхи, але й виявити їх глибинні корені;
- спостерігати за собою й аналізувати себе самого;
- молитись про духовне оздоровлення, щоб Ісус поклав свою зцілюючу руку саме на цю рану.
Коли у вас є духовна потреба, до кого ви звертаєтеся за допомогою? Якою повинна бути людина, щоб вона стала вашим духовним наставником?
Які риси характеру та здібності необхідно розвивати в собі для покращення нашого наставницького служіння іншим?
Хто зцілює душу людини: наставник чи Бог? Яка роль наставника, а яка Бога?
Як наші стосунки з Богом впливають на нашу здатність бути духовним наставником?
Висновки: Наставництво вимагає від нас близьких стосунків з Богом, праці над собою, керуватися Його словом, любити людей та бути уважними до них, вміти вислуховувати та бути виваженими в порадах.