Духовність раннього християнства розвивалась на фундаменті:
– пошуку істини;
– свободи вибору людини, не залежно від положення, яку вона направляє на пошук істини.
- Христоцентричність
1 Солунян 1:6.
Духовність раннього християнства, по-перше, христоцентрична: слова і діяння Христа ще свіжі в пам’яті (живі свідки Христа), і християни перебували в очікуванні Другого Пришестя Ісуса.
Ранні християни розуміли, що початком усього є Христос.
Еф.3:16-19.
Апостол Павло акцентує увагу, що ми повинні зробити все можливе, щоб Христос закорінився в наших серцях.
Чим сильніше Христос «пустить» духовне коріння в наше життя, тим сильніше Він стане його основою. Ключову роль грає наша єдність з Ісусом Христом, в якій ми зацікавлені.
Присутність Христа особливо в атмосфері Євхаристії, молитві та Біблійній проповіді.
Павло гаряче закликає кожного християнина до наслідування Христа i до єднання з Ним.
В ранньому християнстві формується тріада: Павло, Христос, спільнота людей. Павло намагається власним прикладом показати Христа в собі, щоб спільнота пізнала Господа через духовний приклад лідера.
Як ви вважаєте, чи зміг би апостол Павло донести християнське вчення до язичників без власного прикладу?
Яким чином ми можемо дозволити Христу «пустити» коріння в наше життя? Що для цього потрібно робити?
Що ви розумієте під поняттям «христоцентричність»? Як нам зробити своє життя христоцентричним?
- Есхатологічність
Духовність першохристиян була есхатологічною: твереза підготовка до parousia, до Другого Пришестя (буквальне тлумачення Об’явлення 20:1-10).
1 Солунян 1:10.
Рання церква знаходилась в стадії очікування Ісуса. Вона була христоцентричною по своїй суті, тому готувала себе все життя до зустрічі з Христом.
Надзвичайна напруга – проміжний стан. Церква у постійному очікуванні, спосіб життя як в останні дні Церкви на землі перед parousia.
Яким способом ми маємо наразі готувати себе до зустрічі з Ісусом Христом, як колись це робили раніше християни?
- Аскетичність
1 Солунянам 1:9.
Духовність першохристиян відзначалась аскетичністю (аскетизм – тренування у чеснотах та їх примноження, а не суворі подвиги і самовідречення).
Ранні християни відвернулися від поганського способу життя, служінні ідолам, натомість пізнали Ісуса Христа – абсолютну істину.
Християнин живе не зовнішніми законами, а внутрішніми – моральними законами всередині нього. Навіть, перебуваючи в поганському середовищі, ранні християни керувалися вже не світськими законами, а Божими.
Наслідування Христа – обов’язок усіх християн. Доброчесне життя: першохристияни славились чеснотами братської любові, смирення, терпіння, послуху, цнотливості та молитви.
Першохристияни змінили свою систему цінностей, моральний закон усередині них став вищим за зовнішній.
У чому полягає аскетичність християнина сьогодні? Чи відрізняється вона від аскетичності перших християн?
Що означає керуватися внутрішнім моральним законом Христа?
Яке значення має аскетичність і доброчинність християн для поширення Царства Божого?
- Громадськість
1 Солунянам 1:2.
Духовне життя відзначалось належністю до громади чи громадським/суспільним характером.
Рання Церква виступає одним єдиними організмом, вона є родиною, в якій наявні стосунки один з одним. Християни мають бажання бути у своєму середовищі з братами та сестрами по вірі, тому що вони всі одного Божого духу.
Атмосфера братської любові та природа Євхаристійної літургії і спільної молитви.
Як спільність і єдність християн впливає на духовний стан Церкви?
Яку саме роль відіграємо ми в церкві як родині?
- Літургійність
Дії 2:42.
Духовне життя відзначалось служінням. Центр життя Євхаристія.
Євхаристія має фундаментальну ціль – єдність між християнами. Присутність Христа при переломленні хлібів. Тоді Христос був присутнім у Своїй пасхальній тайні, виникало передчуття рarousia Другого Пришестя.
Яку ціль і значення має Євхаристія (причастя)?
- Знання Істини
1 Солунян 1:8.
У св. Павла «гнозис» означав знання Боже, знання потаємних таємниць Божих та осягнення таємниці Христа. Суть знання Божого є спасіння людських душ. З прийняттям Ісуса Христа ранніми християнами відбувається зміна їхнього життя через Божу істину, тому вони мають бажання проповідувати Євангеліє іншим.
Εфесян 3:14-19.
Св. Юстин
- Згідно зі св. Юстином, християнство єдина істинна та універсальна релігія, оскільки істина явлена в повноті в Ісусі Христі.
- Для досягнення спасіння чи істини в її повноті, недостатньо природного розуму; а потрібні також внутрішня благодать та зовнішнє одкровення.
- Апологети були насамперед не філософами, а християнськими богословами, що захищали та пояснювали істини одкровення за допомогою розуму. Відправною точкою філософствування завжди були одкровення про істину та прийняття цієї істини вірою.
Хто відкриває нам істину Божу?
Чому ми повинні пізнавати істину Божу?
Як Господь відкриває вам Свою істину?
Висновки:
Духовність ранньої Церкви була:
- Христоцентрична
- Есхатологічна
- Аскетична
- Літургійна
- Збудованана громаді
- В пошуку істини.