Погодьтесь, друзі: є щось святкове та казкове в тому, що в переддень Різдва, у Святий Вечір, столицю накрив фантастичної краси снігопад. В таку погоду хочеться зібратись у сімейному колі та насолоджуватись миттєвостями, які ми можемо провести разом за філіжанкою кави, чашкою чаю, при цьому іншою рукою тримаючи смаколики. Або навпаки: разом із друзями гайнути надвір, грати в сніжки, ліпити сніговика, чи робити “снігового ангола”. Проте, погодьтесь, всі ці речі обов’язково варто “творити” лише з близькими людьми.
Пам’ятаєте, раніше дуже популярною була приказка: “Всі дороги ведуть до Риму”? Так от, не знаєм як у вашім місцевості, але 25 грудня, в день Різдва Христового, всі шляхи Києва вели до “Філадельфії”. Не дивлячись на те, що двері нашої улюбленої Церкви відкриті для кожного охочого завжди, сьогодні ми не те що широко їх розпахнули, фактично ми зняли їх з петель, щоби сотні запрошених людей разом з нами змогли розділити радість від дивовижного Свята.
І слава Богу, воно вдалося! Про це свідчить те, що протягом тривалого часу після закінчення урочистого зібрання, не тільки старожили нашої Церкви, а й люди, які прийшли сьогодні вперше, ще довго не хотіли розходитись. Адже теплою атмосферу робили не лише гарячі напої та солодкий стіл, а й невимушені розмови та щирі вітання одне одного з цим дивовижним днем.
Маємо надію, що ті сім’ї, які сьогодні вперше завітали до нас, стануть нашими гостями не лише щонеділі, а й у всі дні, коли ми збираємось разом з братами і сестрами, славлячи Бога. Проте, ми знаємо – це все залежить тільки від Бога, тому ми зі спокійними серцями віддаємо потреби цих людей у Його могутні руки.
А головними зірочками цього дня стали (звісно, окрім Іменинника) наші наймолодші братики і сестрички із хору “Левитики”, які напрочуд щиро виконали декілька святкових композицій, а Світланка, до всього іншого, самостійно зіграла на гітарі мелодію, яка стала неофіційним гімном Різдва: “Нині радість стала”.
Насамкінець зібрання наш пастор Анатолій Миколайович Козачок нагадав усім присутнім, що Різдво – це не звичаї та обряди, це не ритуали і не застілля, а це той день, коли Спаситель народився на грішну землю, аби через 33 роки Свого земного життя вмерти за кожного з нас. Цей день – це подарунок кожній людині, незалежно від імені, віку, соціального статусу чи кольору шкіри.
Здавалось би, коли нас запрошено на День Народження, ми зазвичай несемо подарунки імениннику, готуємо промови та знаходимось в очікуванні свята. Але, і це найпрекрасніша новина, сьогоднішній Іменинник Сам став подарунком для усього світу, не вимагаючи нічого для Себе.
Єдине (і головне), що ми можемо подарувати Спасителю (і це буде найкращим подарунком для Нього), є наше серце, яке ми віддамо в Його надійні і міцні руки. Ті руки, Які створювали Всесвіт, сьогодні чекають, щоб пригорнути і обійняти саме тебе!
