В п’ятницю, 24 квітня 2015 року, близько 06:00 ранку, у віці 50 років, після довгострокової хвороби відійшов до Бога один з найпочесніших та найвидатніших членів церкви, другий пастор – Петро Леонтiйович Приварський.
Петро Леонтiйович був з церквою з перших днів її заснування, і приймав участь у великій кількості служінь. Зокрема він був регіональним лідером церкви, чудовим харизматичним проповідником, відповідав за надання членства в церкві, був лідером групи прославлення, лідером Міжнародної Школи Служіння на базі церкви Філадельфія, лідером медіа служіння та ніс ще багато інших служінь.
Вiн народився в селі Сморжів на Рівненщинi, 17 червня 1964 року. Зодом його сiм’я переїхала в село Дерев’яне. Вiн рiс у багатодiтнiй родинi, в якiй було 5 дітей. Навчався у Клеванській школі, закінчив 9 класів.
Здобув спеціальність електрика в Івано-Франківському технікумі, пiсля чого букв призваний до служби в армії. Після армії почав своє активне служіння в церкві. Був регентом хору, мав свою співочу групу.
У грудні 1992 року, переїхав у Київ, де у новоутвореній церкві «Філадельфія» почав допомагати у служінні тодішньому пастору Прохору Віктору Семеновичу.
За допомогою Петра Леонтійовича був створений не один співочий колектив як у Києві, так і в інших місцях України.
Згодом був рукопокладений на диякона церкви «Філадельфія». Зодом, створив свою власну сiм’ю, одружившись на Свiтланi.
24 квітня 2015 року, о шостiй годині ранку зупинилося серце і він відійшов у Вічність.
Без сумніву, він провів яскраве, наповнене Божою любов’ю та Божим страхом життя. Слова його проповідей стали зціленням та втіхою для багатьох сердець. Церква дуже вдячна Петрові Леонтьовичу за служіння та висловлює свої сердечні співчуття його дружині Світлані.
Прощання з Петром Леонтьовичем відбулося у суботу, 25 квітня в м. Ірпінь, де останнi роки вiн проживав з дружиною Свiтланою. Там його i поховали. На прощання з цим Божим мужем зiбралась майже вся церква, а також служителi з iнших церков, в iсторії яких Петро Леонтiйович зiграв важливу роль.
Без сумнiву, на землi його смерть для багатьох людей – це втрата, але для небесного мiста – це однозначно почесний житель! Слава Боговi за його служiння та вiчна пам’ять.