19 червня Україна святкувала день П’ятидесятниці (у народі його ще називають Трійця) – день, коли на апостолів злинув Дух Святий, як і обіцяв Ісус, коли вони перебували в Єрусалимі. Фактично, цей день став фундаментом створення Тіла Христового – Його Церкви, яка має рознести Добру Звістку по всьому світу.
Давайте повернемось на дві тисячі років назад… Христос розп’ятий, учні порозбігались хто куди, лише Іван став свідком смерті Ісуса на хресті, Петро відрікся, інші кинулись врозтіч… Але щось їх тягнуло назад, щось те, що не можна передати словами…. Всі ми знаємо, чим це закінчилось – учні, повіривши, змогли зробити те, що людям здавалось неможливим – вони стали живими свідками Бога по «всій Юдеї, Самарії та аж до останнього краю землі»… Але що спричинило в них такі переміни? Їхнє відчуття провини? Їхня сміливість? Їхня розкаєння? Таку роботу у них здійснив Святий Дух, Який бачив їхні серця, що чекали, обіцяного від Ісуса.
І наразі, 2000 років потому, уже для нас з вами залишається актуальним питання – а чи готові ми прийняти Духа Святого у наші серця, як це зробили перші апостоли? Чи готові ми привселюдно звіщати Євангелію, як це робив неграмотний, простий сільський риболов Петро? Чи готові ми, подібно Степану, прощати своїх кривдників, які готові нас убити (як фізично, так і морально)? Чи готові ми, подібно Павлові, навчитись дякувати за все – за бідність і достаток, залишаючись вірними Христові? Відповіді кожен дасть для себе сам. Єдине що, ніяким чином не занедбуйте дарів, які вам вручив Дух Святий, використовуйте їх задля розширення Царства Небесного ще у цьому світі.