Цього осіннього недільного ранку ювілейне святкове богослужіння зібрало усіх, кому Церква «Філадельфія» за 25 років свого існування стала не тільки місцем чудового спілкування й особливої Божої присутності, а й другим рідним домом. На кульмінаційні святкування було запрошено й чимало гостей. Розділити з нами радість та послужити групою прославлення на першому з задоволенням відгукнулися брати та сестри з Церкви «Благодать». Це був надзвичайний час хвали і поклоніння – здавалось, небеса спустилися на землю, і Бог був неабияк близько!
Першим привітав Церкву з днем народження диякон Валерій Вернер. Він зізнався, що довго вагався, яке вибрати місце із Писання, що відповідало б події та характеризувало всіх нас. Зупинився на 132-му псалмі: «1. Оце яке добре та гарне яке, щоб жити братам однокупно! 2. Воно як та добра олива на голову, що спливає на бороду, Ааронову бороду, що спливає на кінці одежі його! 3. Воно як хермонська роса, що спадає на гори Сіону, бо там наказав Господь благословення, повіквічне життя» (Псалми 132:1-3). Він звернув нашу увагу на те, що у цьому тексті псалмоспівець прирівнює братерську єдність до рукопокладення. Біблія показує, наскільки важливе братерство, наскільки воно священне в Слові Божому, і люди, які шукають братерства та єдності, вони отримують благословіння. І слава Богу, що наша Церква називається братерською єдністю – за ці 25 років Господь нас рясно благословив та допоміг одержати багато перемог. Диякон призвав нас до першої молитви подяки.
Також Церкву привітали віршами та піснями наші наймолодші «Левитики». Як невимушено та щиро вони люблять Бога та славлять Його! Дуже зворушливою постановою у віршах доросла недільна школа змусила нас всіх задуматися про вічні цінності, зокрема, любов до ближнього та надію.
Потім другий пастор церкви Олег Гончар запросив нас до перегляду прем’єрного відео, яке знімалося протягом тривалого часу. Ми звикли, що Церква «Філадельфія» має потужне соціальне та духовно-просвітницьке служіння, проте не всі знаємо її історію. Але під час перегляду документального фільму ми мали змогу поринути у головні віхи формування нашої спільноти, починаючи з першої євангелізації у 1992 році в Палаці Спорту, яку підготувала команда євангеліста Уолтера Зігаревича та закінчуючи будівництвом власного приміщення та соціального центру. На сьогоднішній день Церква налічує близько 600 членів та несе понад 40 різноманітних служінь. Спогадами ділилися перший пастор Віктор Семенович Прохор, головний бухгалтер Наталія Андріївна Рось, діючий пастор Анатолій Миколайович Козачок, Уолтер Зігаревич, пастор з церкви в селі Велика Вільшанка Ігор Туровський та одна з перших членів нашої Церкви Ольга Миколаївна Туровська.
Все починалося із мрії, яка переросла у щось реальне та осяжне. «Для мене Церква «Філадельфія» – це місце, де цінується та поважається гідність людини. Це Церква, яка здатна допомогти та дати відповіді на різін життєві виклики для кожної людини. Це просто центр релігійного, суспільного, культурного життя навіть цілої громади, в якій ми живемо», – поділився своїм баченням пастор Анатолій Козачок наприкінці фільму.
До привітального слова були запрошені наші друзі Девід і Карлін Нельсон та Василь Войтович, який є президентом євангельської теологічної семінарії.
Центральну проповідь поєднав зі своїм поздоровленням перший наш пастор Віктор Семенович, і йому було що сказати! «Філадельфія» народилася в його серці та зростала на його очах, було все – і сльози, і гарячі молитви, і хвилини відчаю, але найбільша з всього – палка віра, віра у Боже Слово , яка ставала свідком багатьох чудес і благословінь! «25 років сьогодні – це є дата Божої вірності – сказав наш пастор – Бог був вірним 25 років і вірним залишається завжди!». Нам побажав Віктор Семенович триматися слів Павла: «Браття, я себе не вважаю, що я досягнув. Та тільки, забуваючи те, що позаду, і спішачи до того, що попереду, я женусь до мети за нагородою високого поклику Божого в Христі Ісусі. Тож усі, хто досконалий, думаймо це; коли ж думаєте ви щось інше, то Бог вам відкриє й це» (До филип’ян 3:13-15) та любити Ісуса, триматися Божого Слова та цінувати Ним.
Наостанок до мікрофону вийшов Анатолій Козачок і закликав усіх, в кого немає ще особистих відносин з Богом, звершити молитву покаяння: і Бог знайшов у залі ці спраглі по Ньому серця! На сцену пастор запросив всіх старших служителів церкви, всіх дияконів та тих, хто зараз готуються до рукопокладення. Він зачитав наступний текст із Святого Писання: «І будеш пам’ятати всю ту дорогу, що Господь, Бог твій, вів тебе нею по пустині ось уже сорок літ, щоб упокорити тебе, щоб випробувати тебе, щоб пізнати те, що в серці твоїм, чи будеш ти держати заповіді Його, чи ні» (Повторення Закону 8:2). Анатолій Миколайович закликав пам’ятати дорогу, якою вів нас Господь – вона була часом непроста, але, по суті, благословенна, тому що ті непрості речі дозволили нам сьогодні досягнути того, що ми досягнули. І другий текст прочитав: «Ти ж, дитино, станеш пророком Всевишнього, бо будеш ходити перед Господом, щоб дорогу Йому приготувати…» (Від Луки 1:76). «Я вірю, що Бог нас із вами поставив у цьому районі, в цьому місці, у цій країні – Україна, щоб ми приготували дорогу для багатьох інших, щоб в серця цих людей прийшов Ісус Христос!», – наголосив пастор, закликаючи до спільної заключної молитви.
Наприкінці служіння на всіх присутніх очікував солодкий сюрприз із рук служителів!
На другому служінні прекрасним співом служила група прославлення із Церкви «Сілоам», а проникливим живим та діяльним Словом ділився євангеліст Уолтер Зігаревич. Чимало сердець отримало відновлення та покаяння під час молитви-заклику!
