Таджикистан — країна, загадкова для більшості населення України. Герой цієї розповіді — Бахтовар Хомідов — народився та виріс в цій державі, про що й досі згадує з трепетом у серці.

Він розповідає, що ще з молодих років його почало турбувати питання про сенс існування — навіщо чогось досягати у житті, якщо все-рівно кожен з нас мусить померти?

У родині, крім Бахи, ще було четверо дітей, але старші брати на той час вже жили окремо від батьків, тож, фактично, він був другим чоловіком у сім’ї, що покладало на нього певні зобов’язання по вихованню молодшої сестри.

Одного разу Бахтовар помітив, що вона молилася. Йому здалось це дуже дивним. Він запитав, чому вона це робить, адже їхня сім’я не була надто релігійною.

Відповідь сестри приголомшила хлопця — вона прийняла християнство. Для Бахтовара це було незрозумілим, тому він намагався її контролювати, не дозволяючи молитися. Але дівчина твердо стояла на своєму та зізналася, що про Ісуса їй розповіла дружина їхнього дядька.

Не бажаючи, щоб їхня сім’я була осоромленою (адже зміна віри в Таджикистані сприймається саме так), Бахтовар пішов до дядька додому, щоб розібратися в ситуації.

Хлопець був здивований, що там його гостинно прийняли, після чого розповіли свою історію, свідком якої, як виявилось, був і сам Бахтовар.

Колись його тітка займалась чаклунством, через що стала одержимою злим духом, який не давав їй нормально жити. Все дитинство Бахтовар чув, що з жінкою не все гаразд, що вона душевно хвора. Дядько з тіткою шукали виходу, але не могли знайти, допоки, одного разу, сусід не порадив піти в протестантську церкву, мовляв, там їм точно допоможуть.

Так і сталося. В церкві тітка з дядьком прийняли Ісуса своїм Господом і Спасителем, Який, в Свою чергу, повністю звільнив жінку від одержимості. Всі родичі знали, що з нею відбулися кардинальні зміни, знали навіть, що тому послужило, але замовчували.

Прагнучи істини, Бахтовар розпитував ще, а його родичі розповідали далі про Божу любов. Якими ж вражаючими були ці слова! Як Бог може любити людину? Це ж зовсім не схоже на жодну іншу світову релігію!

Тоді ж Бахтовар захотів підтвердження почутого, на що рідня запропонувала разом помолитися, а він, з певним ваганням, погодився. Після молитви він відчув таку легкість і радість, ніби величезний тягар спав з його плечей.

Так склалося, що батьки відправили Баху до старшого брата в Київ, де він знайшов житло та постійну роботу. Протягом трьох років, які він провів у столиці України, Бахтовар постійно їздив повз Церкву «Філадельфія» та відчував побудження зайти всередину. Після нетривалих вагань, він почав ходити на зібрання, де вперше у своєму житті познайомився з Біблією. Для хлопця було такою приємною несподіванкою, що в його серці запанували мир та радість, яких він доти ніколи не відчував.

Через деякий час Баха був вимушений повернутися до Таджикистану, де почав розповідати своїм рідним про Ісуса, про те, як Він змінив його життя. Але, виховані у традиційній ісламській культурі, його батьки навіть не хотіли про це чути…

Прагнучи духовного життя, Бахтовар вирішує повернутись до України. На останні кошти він купує квиток та дві дині, оскільки пам’ятав, що київські друзі колись йому замовляли цей традиційний таджицький продукт.

Приїхавши до столиці України, він з острахом думав, що йому робити далі. Проте, він зіткнувся з надзвичайною привітністю та любов’ю з боку друзів, які запропонували йому пожити деякий час у них, доки він стане на ноги.

Минули роки чудового життя з Богом. Зараз Бахтовар веде групу з вивчення Біблії та допомагає у різних напрямках служіння людям. Бог благословив його чудовою сім’єю: дружиною та трьома доньками.

Занотувала: Інеса Роговська

Коментарі закриті