А. Характеристики Натхнення
- Неможливо пояснити Натхнення до кінця (певною мірою, це таємниця, що виходить із вуст Бога; теопнеустос – букв. подих Бога).
- Автори говорять не від себе, їх спонукає Дух Святий (2 Петр. 1:21).
- Натхнення – це керівництво говорити з волі Божої (2 Пет. 1:21)
- Автори говорять за себе (Лк. 20:42; Ів.12:39; Дії 3:22).
- Дух Святий надихав слова, а не тільки думки і концепції: це ми називаємо усне (1 Кор. 2:13, що й говоримо не вивченими словами людської мудрості, але вивченими від Духа Святого, порівнюючи духовне до духовного) і повне (2 Тім. 3:16) натхнення – все Писання Богом надхнене, і корисне до навчання, до докору, до направи, до виховання в праведності.
Б. Зв’язок Божественного і людського елементів у Натхненні
- Писання – результат праці Бога і людини. Його не можна вважати виключно Божественним або виключно людським.
В. Вірші Нового Завіту описують межі Натхнення
1). 2 Тим. 3:1б – усе Писання Богом натхненно (Бог вдихнув)
а) Під час написання цих рядків ще не було Нового Завіту
б) Павло мав на увазі визначені Писання, коли він писав він посилався на С. З.
2). 2 Петр. 1:19-21
а) “ніякого пророцтва в Писанні” – (парс про тото – букв. Писання цілком)
б) Петро використовує слово фероменоі, що значить «триматися, йти біля, нести» описуючи роботу Духа Святого з письменниками Старого Завіту
3). Об. 22:18-19 застерігає щодо додавання до Слова Божого або зменшення від нього (Повт.Зак. 4:2, 12:32).
4). Думка про важливість кожного слова підтверджується словами Ісуса, особливо тоді, коли Він говорить: «Написано…» (Мт. 4: 1- 11; 5:17-18; Екл. 12:10).
а) Екклезіаст, також як і інші автори старались записувати все дуже ретельно.
б) Ретельний вибір слів не має на увазі дикцію, а припускає, що слова були дуже важливими.