Визначення десятини
Десятина, це десята частина нашого доходу, яку ми віддаємо на Господню роботу через Церкву, яку ми відвідуємо. “Принесіть же ви всю десятину до дому скарбниці … промовляє Господь Саваот” Мал. 3:10. “А всяка десятина… Господа!” Лев. 27:30.
Пожертвування
Це приношення окрім десятини, які ми даємо на місіонерську працю та інші потреби.
Управління
Управління це цілеспрямоване та вірне розпорядження нашим життям і усім нашим майном для Бога. Він є реальним власником усього, Який керує віруючим у питаннях одержання, придбання і витрат.
Перші посилання у Біблії про десятинну ми знаходимо у книзі Буття 14:17-20, де Авраам дав десятину Мелхиседекові та в Бутті 28:22, де Яків обіцяв давати десяту частину з усього, що Бог дасть йому. Ці уривки доводять, що десятина практикувалась більш ніж за 400 років до закону, який був даний Мойсею. Цей факт має відношення до практики десятини у Християнській Церкві бо це показує, що десятинна була встановлена під благодаттю, не під Законом. “заповіту, від Бога затвердженого, Закон, що прийшов по чотириста тридцяти роках, не відкидає” Гал. 3:17.
Ми можемо використати одну з доктрин Старого Завіту, щоб проілюструвати це
твердження. Випадок з Авраамом, коли він повірив Богу (Бут.15:6) і це було розраховано йому у праведність показує, що виправдання вірою було можливо за цих часів. Це використовується Апостолом Павлом у Рим. 4:3, який показує у своєму аргументі, що Авраам був виправданий вірою набагато раніше Закону, який був даний через Мойсея. “Закон бо через Мойсея був даний, а благодать та правда з’явилися через Ісуса Христа” Ів 1:17.
Цінність вищезгаданих причин полягає втому, що це ясно дає зрозуміти, що десятинна була до надання закону Мойсея і показує, що десятинна була установлена під благодаттю і тому повинна практикуватись Християнською Церквою і в цьому періоді благодаті.
Апостол Павло застосовує це порівняння і стверджує: “ Хіба ви не знаєте, що священнослужителі від святині годуються? Що ті, хто служить вівтареві, із вівтаря мають частку? Так і Господь наказав проповідникам Євангелії жити з Євангелії.” 1 Кор. 9:13-14.
Тобто, сьогодні служителі повинні бути підтримуватися у той самий спосіб, як це було зі святенниками Старого Завіту, тобто з десятин народу Божого.
Віруючі люди не повинні віддавати свої десятини для будь-якої роботи, яка не
заснована на основних принципах Християнської Віри, або вона не стосується Євангельської благодатної звістки нашого Господа і Спасителя Ісуса Христа. Кожен віруючий має довіряти церкві, яку він відвідує, що вона є вірною Євангельським принципам і усім доктринам (Іс. 8:20).
Крім десятини, Християни дають добровільні пожертвування. “Душа, яка благословляє, насичена буде, а хто поїть інших, напоєний буде і він. Пр.11:25; “Блаженний, хто дбає про вбогого” Пс. 40:2; “Ви дармо дістали, дармо й давайте.” Мт. 10:8.
Різниця між десятиною і приношеннями полягає в тому, що десятина – борг, який ми маємо перед Богом, Лев. 27:30, і повинні його оплатити перш, ніж можемо приносити добровільні пожертвування (Мт. 10:8).
Перший прихід Христа є найбільшим прикладом давання. “Бо ви знаєте благодать Господа нашого Ісуса Христа, Який, бувши багатий, збіднів ради вас, щоб ви збагатились Його убозтвом.” 2 Кор. 8:9. Це означає, що Він був багатий у вічності, керував всесвітам і відклав це все осторонь, щоб прийти до нас і щоб ми могли розділити Його багатство у вічності (Ів 17:5).
Фактично, стимул виконувати цей духовний принцип давання посилюється, коли віруючий розуміє значення своїх відносин з Христом. Апостол Павло заохотив нас новим стимулом, коли він сказав, “ Хіба ви не знаєте, що ваше тіло то храм Духа Святого, що живе Він у вас, якого від Бога ви маєте, і ви не свої? Бо дорого куплені ви. Отож прославляйте Бога в тілі своєму та в дусі своєму, що Божі вони!” 1 Кор. 6:19, 20.
Простими словами, Апостол має на увазі, що ми – власність Господа і тому ми повинні втілювати Його Божественний план давання.
Чи повинні ми давати десятину, коли знаходимося в боргах? Дозвольте відповісти на це запитання іншим запитанням “Кому я заборгував більше ніж Богу? — Він віддав Свого Сина, щоб я міг жити”. Ніхто не може виправдати себе перед Богом, обкрадаючи Його, щоб оплатити борг людині.
Велика обітниця Бога тим, хто вірні в десятинні – “ Принесіть же ви всю десятину до дому скарбниці, щоб страва була в Моїм храмі, і тим Мене випробуйте, промовляє Господь Саваот: чи небесних отворів вам не відчиню, та не виллю вам благословення аж надмір?” Мал. 3:10. “ І кожен, хто за Ймення Моє кине дім, чи братів, чи сестер, або батька, чи матір, чи діти, чи землі, той багатократно одержить і успадкує вічне життя.” Мт. 19:29.