До Галатів 1:15-16.
Коли Господь покликав апостола Павла на служіння, той не став обдумувати наскільки це важко або незручно, він одразу відгукнувся. Є певні обмеження, на які ми свідомо йдемо, щоб служити Богові. Покликання, що дає нам Господь, набагато значуще, ніж наші тілесні бажання.
Важливо знати своє покликання. Визначення дає спокій та цілеспрямованість. У пошуку призначення необхідно відрізняти пріоритетне від другорядного, щоб нам не втратити ціль.
- Бажання виконати покликання приходить не з примусу
Филип’ян 2:13.
Коли ми шукаємо Господа, Він вкладає в наше серце бажання служити Йому, яке навіть ми самі не зможемо приборкати. Глибоке бажання виконати покликання перемагає перешкоди та страхи.
Дії 21:13.
Бажання ввійти в Боже покликання та виконати його приходить від глибокої переконаності: те, що дає нам Бог — це найкраще для нас. Можливо, не найлегше, але найкраще. Якщо ми пильнуємо, щоб чути голос Божий, то неодмінно зрозуміємо куди повинні піти. Якщо є спрага служити, ми почуємо Його поклик. Бог не дає людям те, чого вони не цінують.
Матвія 7:6.
Господь говорить про покликання тим, хто цінує його. Якщо нам байдуже на покликання, то, скоріше за все, ми в нього й не ввійдемо. Бог бере у використання тих, хто прагне служити Йому.
Дії 9:5-6. Покликання Павла.
Кожна людина у своєму житті повинна задати собі питанням: «Хто ти, Господи?» та дати відповідь на нього. Наступним кроком після усвідомлення того, хто є Господь для тебе, буде питання: «Що Ти хочеш, щоб я вчинив?»
Бог говорить до всіх, але чують лише спраглі.
Євреям 1:1.
Спрага — це стан серця, при котрому ми можемо почути голос Божий стосовно нашого покликання.
На вашу думку, наскільки важливо знати Божу волю у виконанні свого покликання?
Як Бог може кликати до служіння? Наведіть приклади з Біблії та свого життя.
Чи впливає бажання виконати покликання на боротьбу зі страхом та перешкодами?
Чому Господь відкриває покликання лише тим, хто цього прагне?
- Не розчаровуйся від невдач — іди вперед
Римлянам 8:28.
Бог бажає, щоб ми вміли зупинитися та перенаправитися, якщо це потрібно, щоб виконати Його волю. Ми недосконалі, але ми покликані, отже, Господь буде змінювати наш характер. Наше життя в Божих руках, і Він пильнує, щоб здійснився той результат, який Він запланував.
Проходження великих труднощів та невдач — це ріст та успіх. Якщо ми бажаємо досягнути великої цілі, у нас повинно вистачити мужності на невдачі. Ісус не обіцяв, що християнське життя буде легким, Він обіцяв, що воно буде переможним. Бог часто проводить нас через невдачі й труднощі для того, щоб наше серце було смиренним. У покликанні невдачі будуть на шляху, проте якщо шлях — це суцільна невдача, то це не є покликанням. Є сфери, які наші, а є ті, які не наші. Бог часто спеціально направляє щось не так, як ми хочемо, щоб показати, що це не наша, а Його справа.
Чому Бог допускає труднощі на шляху до Його покликання?
Наскільки важливо вміти проходити невдачі та труднощі на шляху до покликання?
Чи потрібно вміти відступити «назад», якщо ми розуміємо, що Бог має інший план на наше життя?
- На перший погляд,нереальна місія:
Для Ноя побудувати ковчег, коли ніколи не було дощу.
Для Мойсея вивести народ із рабства Єгипту.
Для Аврама — бути батьком нації.
Для боязливого Гедеона врятувати народ від навали мадіянітян.
Для Естер (дівчини-сироти) врятувати народ від смерті.
Для хлопчика з п’ятьма хлібами та двома рибками — нагодувати 5000 людей.
Для перших учнів розповсюдити Євангеліє по всьому світу.
Будь реалістом, вір у неможливе. Коли ми бачимо, що власними зусиллями не справляємося, то розуміємо, що повністю залежні від Господа. Часто шлях до покликання складається з різних частин: від однієї до іншої.
Бог різними періодами формував Мойсея. У перші 40 років він думав, що може все. Ще через 40 років він усвідомлював, що не може нічого. І ще через 40 років він побачив, що може з Богом. 120 років Богові знадобилось, щоб навчити Мойсея та виконати місію.
Потрібно не втратити цей поклик Ісуса, заглядати у своє серце та шукати відповідь на питання: що Він хоче зробити через нас? Дізнаватися в якому періоді життя ми знаходимося: це період мовчання, формування чи період зробити крок уперед. Виконати покликання — це померти для себе.
Від Івана 12:24.
Одна з найбільших перешкод у досягненні покликання — неготовність стати жертвою. Без глобального пошуку Бога годі сподіватися на успіх.
Як ви гадаєте, чому Господь проводить нас через різні сезони нашого життя на шляху до виконання покликання?
Яке значення для виконання Божого покликання має наша самопожертва? Як ви думаєте, чи можливо повною мірою виконати покликання, «не померши» для себе?
Чи благословляє Господь людей, які ставлять у пріоритет виконання місії?
Чи потрібно розвивати чутливість до Божого слова, при шуканні свого покликання?
Висновки: Коли ми шукаємо Господа, Він вкладає в наше серце бажання служити Йому. Якщо ми пильнуємо, щоб чути голос Божий, то неодмінно зрозуміємо куди повинні піти. Бог бере у використання тих, хто прагне служити Йому. Господь часто проводить нас через невдачі та труднощі для того, щоб наше серце було смиренним. Одна з найбільших перешкод у досягненні покликання — неготовність стати жертвою.