- Перешкода в Царство Боже
Матвія 18:23-35.
Ісус тлумачить нам, що є Царство Боже, і як нам попасти у нього.
Царство Небесне подібне до царя, котрий захотів порахуватися з рабами своїми. Тобто, ніхто з боргами в Царство Боже не увійде. Наші борги, це наші гріхи. Непрощення – це підступний гріх.
Привели до пана одного, котрий був винен йому десять тисяч талантів. Оскільки він не мав чим виплатити, цар звелів продати його і все, що йому належало. Тоді раб той впав, кланявся йому і благав: ”Пане, потерпи мені, і все віддам тобі!”. Це є прообраз нашого покаяння. Раб винен був таку суму, що ніколи не зміг би віддати її. Так і наша вина перед Богом, ми ніколи не змогли б самі заплатити за наші гріхи і жити.
Пан, змилосердившись над рабом тим, простив йому борг. Бог також прощає нам ВСІ гріхи, коли ми каємося і приймаємо жертву Ісуса Христа. Бог прощає по вірі, через Жертву Христа.
Раб, якого Пан простив, вийшов і знайшов одного з товаришів своїх, котрий винен був йому сто динаріїв, що незрівнянно менше, ніж йому було прощено. Схопивши його, душив, кажучи: «Віддай мені, що винен!». Товариш вибачився перед ним і благав почекати, що він віддасть. Сума була приблизно на пів року, максимум рік роботи. Тобто, товариш міг віддати її. Але той не захотів (чекати, розмовляти), а пішов і посадив його у в’язницю, доки не віддасть борг. Раб пана мав право вчинити як він хотів. В нашу волю віддано прийняття рішення у відносинах з нашими ближніми.
Коли про це дізнався пан, він покликав раба і сказав: ”Злий раб, весь борг той я простив тобі, бо благав ти мене. Чи не належало і тобі помилувати товариша твого, як і я помилував тебе?”. І, розгнівавшись, пан віддав його мучителям, доки не віддасть йому всього боргу, а це неможливо, це пекло. Цар розгнівався на свого раба і відмінив своє помилування для нього. Бог як цей пан прощає нам всі наші гріхи! І Він бажає і очікує від нас, що і ми будемо прощати своїм ближнім. Вина ближніх перед нами в незрівнянно менша від нашої вини перед Богом.
Матвія 18:35, Луки 11:4. Якщо людина не прощає від серця свого, то і Бог їй не простить. Непрощення — це дорога у пекло.
Коли нас несправедливо ображають, ми маємо дивитися на Христа, який був невинним, але Його розіп’яли як розбійника. Це найбільша несправедливість.
1 Коринтянам 6:7, 1 Петра 2:19-23. Павло і Петро навчають Церкву переносити несправедливість не віддаючи злом на зло, дивлячись на приклад Христа.
Чи зміг би раб віддати те що винен пану? (ні) Чи може людина заплатити Богу за свої гріхи? (ні)
Чи раб мав право так вчинити зі своїм товаришем? (так) На кому лежить відповідальність за наше прощення чи непрощення ближнього? (на нас)
Що Бог очікує він нас у стосунках з ближніми, коли прощає нам всі гріхи?
Чому прощення є обов’язковою умовою для нашого спасіння?
Чи доводилося вам прощати свого брата чи сестру? Поділіться.
Що впливає на нашу здатність прощати?
- Перепона для причастя
Якщо є непрощення в серці, і ми нічого не можете з цим вдіяти, краще утриматись від Прийняття Тіла та Крові Христа, інакше це може піти нам на осуд. Якщо ми маємо образу, ми, знаходимось у неправильному положенні перед Господом.
1 Коринтянам 11:29-30.
Тіло та Кров Христа, це плата за наше прощення. Коли серце християнина сповнене гіркотою образи та непрощення, як він може приймати Тіло та Кров Христа, через які нас простив Отець Небесний? Це недостойно Христа.
Як можемо нести у світ Спасіння в Крові Христа і прощення гріхів з милості Божої, коли моє серце наповнене осудом, не прощенням та гріхом?
Як скажу невіруючому, Бог тебе любить, коли в моєму серці, не прощення, а може, ненависть, до мого брата чи сестри?
Чому рекомендується не приймати причастя, коли в серці є нерозкаяний гріх, зокрема, непрощення?
Чому непрощення і причастя несумісні?
Що потрібно зробити, якщо в серці є непрощення, щоб бути учасником причастя?
- Ми – храм Бога Живого
Ми з вами є Священниками Бога Всевишнього. Ми є храм Бога живого. Якщо в цьому храмі живе непрощення та образа, там Христос жити не буде. У непрощенні є гордість та амбіції, а там де гордість там і посоромлення; але у смиренному серці перебуває Господь. Злість, непрощення збуджує розбрат, але любов прощає та покриває всі гріхи.
Матвія 5:8. Серце у якому живе непрощення та образа – це не чисте серце. Людина з таким серцем не може побачити Господа.
2 Петра 2:8. Лот щодня мучився у праведній своїй душі, коли бачив та чув усі беззаконня Содому та Гоморри. Чому? Це відбиток Божого серця. Бо Бог любить людину, але ненавидить гріх, і це незмінно. Бог терпить гріхи наші, гріхи людства, але Він не буде це терпіти вічно. Тому, Бог наказує всім покаятися, поки є час.
Бог каже прямо, людина, яка живе у непрощенні та образах, живе у смерті.
Моліться, щоб Бог зцілював наші серця, щоб Він наповнював їх силою своєї любові і прощення. Щоб із наших сердець на шляхах життя, де б ми не знаходилися, виходив дух правди, благодаті та Божої Любові.
Щоб наша Церква була єдина, в Дусі Святім, сповнена Божою любов’ю.
Що означає, що ми є храм Бога Живого, і, що в нас має бути Царство Небесне?
Яке серце є чистим?
Чи може Бог (Дух Святий) і гріх (непрощення) жити разом ?
Що відбувається з духовним станом (серцем) людини, якщо в її серці непрощення? Як це впливає на її здоров’я і емоційний стан?
Як берегти своє серце від образ і непрощення?
Що робити, якщо людина не може простити когось? Що про це каже Біблія? Яке значення відіграє молитва?
Чи доводилося вам боротися з образою? Поділіться свідченням?
Висновки: Прощати – це не прохання, це наказ, ультиматум від Бога, від виконання якого залежить наше спасіння. Потрібно вибачати з усього серця! Непрощення та образа, всередині нас, роз’їдає нашу душу, та руйнує наше тіло, руйнує нас зсередини духовно, а потім фізично. Кінець дороги у непрощенні це пекло.