Ефесянам 2:8.
- Природа і предмет чесноти віри
Віра є надприродною чеснотою і нею, скріплені й просвічені Божою благодаттю, визнаємо за правду те, що Бог об’явив.
Під час навернення віра є лише інтенцією особистості, але з часом вона стає схильністю розуму і волі, а потім і звичкою (навичкою) розумної душі.
Віра Божа не є безпідставна, вона будується на фактах. Цими фактами є Слово Боже.
Віра приймає вірогідне за істинне, виходячи із кількох підстав:
по-перше, розум визнає факти вірогідними, а слова вартими довіри; по-друге, розум визнає Бога та церкву авторитетами, яким можна вірити, навіть якщо сам розум не може визнати якісь факти вірогідними, а слова вартими довіри. Римлянам 1:20, 1 Коринтянам 2:9.
Матвія 16:17. Вірити – це акт розуму, що згідний з Божою правдою за наказом волі, активізованої Божою благодаттю. Віра дана нам, щоб ми виконували волю Божу.
Віра формує наш світогляд. Ми дивимося на світ так, як дивиться на нього Бог.
Якщо людина дійсно вірить в Бога, то і жити вона буде як Бог каже.
Що означає «віра – дар Божий»?
На чому будується наша віра?
Що означає підпорядкувати вірі розум і волю?
- Віра для спасіння
Віра є мірилом взаємин людини з Богом, мірилом занурення у Божу правду.
Римлянам 5:1. Ті, хто вірить в Бога, мають спасіння і життя вічне.
Віра є Божою дією, Божим даром для людини, Божим запрошенням до участі
у Божому житті.
Віра виходить від Бога і веде до Бога. Не до людини!!!
Євреям 11:6. Без віри неможливо подобатися Богу.
Коли людина втрачає віру, дуже важко їй повернутися до християнського життя, дуже важко їй спастися.
Чи вірне твердження, що віра є основою стосунків з Богом? Чому так?
Як людина може бути переконана, що має спасіння від Бога?
Чи піддається наша віра атакам лукавого? Яким чином? Як цьому протистояти?
- Плекання віри як основне завдання християнина
Віра не є щось стале, дане Богом один раз і назавжди, а є у постійному розвитку і кожен християнин покликаний плекати свою віру. Віру треба берегти, плекати.
Якщо ми приймаємо віру, але не хочемо впокорити їй свій розум і волю, в нашому житті не буде духовного зросту.
Ознакою живої віри є життя християнина. Недостатньо знати правди віри, їх треба «щиро полюбити і жити так, як вона наказує».
Бо мертвою є віра такого християнина, що не має у своєму житті діл віри. Ми маємо наповнити своє життя плодами віри. Справи підтверджують віру.
Віра є не лише акт Божий, але також і акт людини. «Тільки той, хто «ходить достойно покликанню» (Ефесянам 4:1).
Людина, яка не користується своїми здібностями – занедбує їх. Християнство виразно показує відповідальність людини за дари, які вона отримала від Бога.
Віра є дар Божий, влитий у серце людини, однак цей дар може розвиватися і занепадати, залежно від постійної відповіді людини Богу.
Життя вірою – це життя у Божій благодаті, у силі Божій, яка є даром Святого Духа, благодаттю Божою, що дарується Людині.
Що означає «мертва віра», «жива віра»?
Який зв’язок між вірою в Бога і ділами (життям)? Чи може дати спасіння одне без іншого?
Як наші діла можуть впливати на віру?
- Віра і проповідування Євангелії
Віра, перш за все, пов’язана із проповідуванням. Христос є прикладом проповіді Євангелії. Він робив це постійно, не тільки словами, але і ділами.
Всі ми покликані свідчити про Бога своїм життям.
Євангелія розвиває в нас віру в Бога, а віра дає нам спасіння. По вірі ми отримуємо вічний мир з Богом. По вірі ми отримуємо милість Божу. Присутність Духа Святого – це велике свідчення того, що людина живе з Богом.
Під час проповіді Євангелії Бог не тільки торкається людини, якій ми проповідуємо, але і нас. Він змінює також нас в цей момент. Ми переживаємо Його присутність.
Віра вкладає у вірного зародок справжньої зміни особистості (Римлянам 6:6; 13). Через віру Бог вселив у нас принцип життя, що виходить з Воскресіння.
Центром нового творіння після покаяння є нова людина створена в Христі для нового життя, правоти й святості.
Як наше свідчення про Бога іншим людям впливає на наш духовний розвиток?
Який взаємозв’язок між нашим відгуком на Божий поклик (слухняність Богу) і сповненням Духом Святим?
Поділіться досвідом, які благословіння ви переживали під час проповіді (свідчення) Євангелії іншим?
Висновок:
Нехай Бог дарує кожному з нас таку віру, щоб нам скрізь і завжди бути готовими вірити Йому, мати постійну спрагу за Всевишнім, спрагу для виконання Його волі, спрагу за Його присутністю, спрагу довіри Йому.