- Порядок і правила в церквах.
Кожна Церква має владу встановлювати внутрішньо церковні правила поведінки, зовнішнього вигляду, форми одягу, форми богослужіння. Але все це – другорядні речі. Разом з тим, Церква не має права порушувати слово Боже, Божі заповіді, які є першочерговими. Фарисейство – це коли другорядні речі стають головними в Церкві – порушується слово Боже (суд, любов, милосердя) заради дотримання людських правил. Законництво – знання за відсутності любові.
Луки 11:37-46. Фарисея здивувало, що Ісус сів за стіл не помивши руки. Це було святе для них. Фарисеї і книжники зовнішньо (перед людьми) були бездоганними щодо закону, їх не було за що дорікнути. Але Ісус у відповідь докоряє їм («горе вам») викриваючи їхню внутрішню гріховну сутність – залишили суд (справедливість) і любов. Вони люблять, але не людей, а перші лавки, привіти на ринках (себе люблять). Вони шукали того, що і язичники – славу, гроші, владу. Піднімали своє ім’я, а не Боже, будували свою вежу вавилонську, а не Царство Боже. Ісус порівнює їх з побіленими гробами – гарні зверху, але з мертвими всередині.
Людині завжди легше формувати свою святість через дотримання правил, ніж через покору свого «Я» Богу і Його слову. Якщо ми такі ж як фарисеї – зовні благочестиві, а в серці шукаємо слави, грошей і влади – то горе нам. Ми повинні чесно подивитися в своє серце – які наші мотиви і чого ми шукаємо в цьому світі?
Які прояви фарисейства чи законництва ви знаєте в наші дні?
Що легше для людини виконувати правила і обряди чи шукати Бога і волі Його? Бути фарисеєм чи християнином? Чому?
В чому полягає відмінність у прагненнях серця християнина від невіруючої людини?
- Закваска лицемірства.
Луки 12:1. Закваска – суміш, що викликає бродіння. Невеличка кількість закваски за певний час поширює процес бродіння на весь об’єм продукту (тісто, рідина тощо). Ісус порівняв лицемірство із закваскою. Коли християнин попускає собі маленький, в його очах, гріх, з часом, це призведе до більших і більших гріхів, і він перетвориться на лицеміра – який має вид благочестивий, але серцем далеко від Бога і Його слова. Тоді людина емоції видає за сповнення Духом Святим, самовпевненість за віру, видумки свого серця за Божі відкриття, приниження людей за жагу правди, притворне лицемірство за любов.
Що таке лицемірство? Чому Христос по-особливому застерігав учнів щодо цього гріха?
Як ми можемо перевіряти себе на наявність лицемірства і попереджувати поширення цього гріха в нас?
- Дух закону – любов.
Галатам 5:14-15, 1 Івана 4:20. Любов до Бога і ближнього – це виконання Закону Божого. Якщо ми не любим ближнього, то не можемо любити Бога. Втрата любові робить християнина фарисеєм і законником.
Бог не буде нас судити за те, що ближній немає любові. Він спитає нас чи ми любили ближніх.
Святе місце пустим не буде. Якщо в серці немає любові, там будуть нарікання, заздрість, злоба.
Бути ввічливим один до одного нам нічого не коштує, але високо цінується іншими людьми. Але коли в серці злоба, людині важко бути ввічливим, лагідним, уважним, люблячим. Відносини один з одним зруйнувати дуже легко, але відновити їх дуже важко.
Якова 5:9. Не нарікайте один на одного, на служителів. Не судіть один одного, бо ми не судді.
Римлянам 8:9. Дух Христа є любов. Якщо хто ненавидить брата свого, він у пітьмі. Людина, яка живе за тілом є духовно мертвою. Вона шукає букву Закону.
Христу потрібно в нас рости, а нам умалятися. Нам потрібен Христос і Його любов у Святому Дусі. Це досягається працею над собою, бо Царство Боже зусиллям береться. Має бути молитва, слово Боже і наше бажання до змін. Ми не можемо самі себе змінити, але Бог, бачачи наші старання і бажання, починає нас змінювати.
Івана 13:34-35. Ми повинні любити не словами, а ділом, бо Христос дав нам приклад, віддавши Себе в жертву за нас.
Христос сказав, що показником того, що ми Христові є наша любов до брата і сестри, а не до грішників. Хоча їх ми теж повинні любити. Любити того, хто далеко, легше, ніж того, хто постійно поруч. Любов потрібно проявляти в колективі, там, де ми разом. Це завжди важче.
Без Духа Святого, через якого виливається любов Божа у наше серце, людина, за всіх своїх знань, є лише законником.
Чому Бог хоче, щоб ми любили одне одного?
Які прояви повинна мати любов Божа в нас?
Як ви розумієте те, що християнин повинен працювати над собою?
Як християнин сповняється Божою любов’ю?
Висновки: Ми повинні не допускати лицемірства в своє серце, бути щирими перед Богом. Намагатися любити, служити, працювати над своїм характером – докладати зусиль.