Матвія 6:9-13.
Молитва Господня мала високий статус та центральне місце в ранньому християнстві. Тертуліан казав, що у молитві Господній міститься ніби все Євангеліє. В ранньому християнстві молитвою Господньою можна було молитися лише віруючим людям, лише діти Божі могли називати Бога Отцем. Господня молитва завжди була невід’ємною частиною християнської літургії, будучи нерозривно пов’язаною з Євхаристією.
- Пошук Божої праведності
В молитві Господній представлені спочатку три небесних прохання, а потім три земних. Господь вчить нас, щоб в першу чергу ми молилися за небесне, а потім за земне. Перші прохання молитви: “Нехай святиться Ім’я Твоє, нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі”. Рання Церква глибоко осмислювала ці істини і це рухало їх на місіонерство, проповідь Євангелії, жертовність.
Господня молитва представлена в контексті нагірної проповіді (розділи 5-7), в якій Христос закликає нас до Божої праведності. В 6 розділі Ісус спочатку каже про благочестиву милостиню, потім про молитву і піст. Показує яким має бути наше життя. Христос фокусує нашу увагу на тому що, якщо ми хочемо, щоб Бог чув нашу молитву, має змінюватися наше життя згідно Слова Божого. Він спонукує нас до глибокого самоаналізу і фокусуванні на Божій праведності. У нас має бути таємна милостиня, таємна і небагатослівна молитва, нелицемірний піст. Ми маємо жити справжнім духовним життям. Бути справжніми і чесними з собою. Господь не терпить фальші.
Бог вчить, щоб ми не робили своїх добрих вчинків перед людьми (Мт. 6:1). Слова Ісуса пов’язують праведність із мотивами. Так, Господь закликає нас не робити релігійні практики з метою справити враження на оточуючих. Звертай увагу на свої мотиви. Своїми вчинками вражай лише Бога!
Проаналізуйте свої молитви. Чи молитеся ви про те, чого хоче Бог, що Він хоче реалізувати через ваше життя?
Який вплив має наше праведне життя на близькість з Богом в молитві?
Що може свідчити про вчинок заради того, щоб справити враження на оточуючих? Як жити і робити вчинки перед Богом, а не людьми? Поділіться досвідом.
- Образ чистої молитви
Бог вчить, що молитва має виходити з самого серця людини, щоб вона переживала свої слова. Учням не потрібно, подібно до язичників, вимовляти довгі безглузді мантри. Бог Сам знає, що їм потрібно ще до того, як вони попросять Його про це. Тому “Отче наш” в даному контексті робить більший акцент не на форму і навіть не на конкретні формулювання тексту, але на серці, з якого виходять ці слова.
В Євангелії від Матвія молитва “Отче наш” звучить на загальному фоні двох застережень Ісуса: не молитися як лицеміри (Мт. 6:5) та не молитися як язичники (6:7).
Перше застереження пов’язане з практикою публічної молитви в синагогах, а також посеред вулиць прямо на очах у інших. Проте цей образ чудово ілюструє основний посил Ісуса: молитва не повинна бути показовою, але повинна відкривати глибини серця перед Богом.
Друга пересторога Ісуса стосується практики безглуздих і довгих молитов, які практикували язичники (Мт. 6:7–8). Практика язичницьких жерців вимовляти магічні формули, які складались з незрозумілих слів чи складів. Нерідко такі формули супроводжувалися різними містичними ритуалами та жертвами, спрямованими на задобрення богів.
Слова молитви не повинні йти попереду серця (Екк. 5:2; Іс. 1:15). Молитися не задля того, щоб замолити Бога або змусити Його зробити те, що нам хочеться, але тому, що ми є Його дітьми, які хочуть перебувати у спілкуванні з Ним. Приходити в молитві до Бога в простоті серця. Він же, як добрий Батько, знає всі наші потреби ще до того, як ми їх вимовили.
Що для вас є щира молитва? Що значить відкривати серце перед Богом в молитві?
В чому різниця між багатослів’ям в молитві (Мт. 6:7) і тривалістю в молитві (Кол. 4:2)?
- Сімейний контекст молитви
Коли ми проголошуємо молитву “Отче наш”, ми називаємо Бога своїм Батьком. Через цю молитву Бог хоче помістити нас в глибокі сімейні відносини. Ми кажемо “Отче наш”, а не Отче мій. Нашою сім’єю є Церква, діти Божі. Ми маємо молитися за Церкву, як свою духовну сім’ю.
Грішачи проти Господа, ми грішимо проти Свого Отця (Єр. 3:4–5; Мал. 1:6). Все це підкреслює неймовірну близькість, яку Господь встановив зі Своїм народом, дозволивши йому увійти в Божу родину.
Звернення “Отче наш” в якомусь сенсі є запевненням у спасінні, бо молитва Господня є молитвою дітей Божих.
Господня молитва демонструє величезну повагу і благоговіння до Бога, якого називаємо Отче. Він є великим, а я – маленьким, Він – Творець і Владика, а я – творіння. Бог нелицемірний і ми всі рівні перед Ним. Батькові мала надаватися шана, повага і повне підпорядкування. Батько був главою сім’ї, її головним патріархом і духовним лідером, а тому все, що було з ним пов’язано, доносило ідею поваги.
Ця мова є яскравою ілюстрацією світовідчуття перших християн, які розуміли, що через Христа їм дарований привілей і честь звертатися до Бога так само, як до Нього звертався Сам Христос, і бути частиною Божої родини.
Ів. 1:11-13. Кожен може стати дитиною Божою, якщо прийме Христа. І можна цей статус дитини Божої втратити, якщо не прийме Христа.
Ми повинні докладати зусилля, щоб укріпляти і поширювати в Церкві атмосферу сімейності.
Коли ми називаємо Бога “нашим Отцем”, то повинні чинити як сини Божі. Бути дитиною Божою, це не тільки привілей, але і велика відповідальність. Людина може номінально називатися дитиною Божою, але нею не бути, бо її життя не відповідає цьому статусу.
Чи молитеся ви за Церкву, як свою духовну родину? Чи переймаєтеся її потребами? Чи молитеся за окремих братів і сестер?
Що робить нас родиною? Коли ви почали сприймати Церкву як свою сім’ю? Поділіться.
Як ми, і кожен зокрема, можемо сприяти зміцненню сімейності в Церкві?
Висновки: Господня молитва “Отче наш” вчить наш перш за все, молитися про небесне, а потім про земне. Також вчить аналізувати своє життя і серце, щоб жити гідно статусу дитини Божої. Нагадує, що ми є діти Божі і членами Божої сім’ї, тому маємо молитися за Церкву.