Нещодавно, перебуваючи у стані певного духовного пригнічення, знову відкрила сторінки часопису християнської церкви «Філадельфія» з виразною назвою «Погляд до неба».
Насамперед зазначу, що цей журнал був із великою втіхою прочитаний мною ще навесні цього року, відразу ж після його видання. Пригадую дуже світле й тепле враження від усіх його статей. Адже майже на кожній сторінці на мене чекали добрі, часто й узагалі неймовірні історії й відкриття про братів і сестер із Церкви, з якими декілька разів на тиждень зустрічаюся на служіннях, спілкуюся і яких, здавалося, добре знаю.
Однак життя кожного з героїв публікацій, авторів статей чи ж різнорідні свідчення про власну долю й служіння іншим виявилися не просто дивовижними, а чудесними, позначеними, любов’ю, співчуттям, добротою, щирістю і, зрозуміло, виразною Божою присутністю в усьому, що відбувається в рідній Церкві.
Як і належить, часопис починається зі «Слова пастора» – нашого доброго, мудрого, люблячого й eлюбленого та шанованого нами Анатолія Миколайовича Козачка, який керує Церквою ось уже понад 20 років. Саме його духовна сила, рівновага та спокій і любов до всіх нас, Богом дане стратегічне мислення й тактична мудрість створили в «Філадельфії» неповторну атмосферу зичливості, щирості, підтримки й уболівання один за одного.
Тут кожен почуває себе бажаним і прийнятим. Це саме ним, пастором, як, властиво й усією церковною громадою, у «Філадельфії» виплекана ціла плеяда служителів – потужних вірою й інтелектом та, звичайно ж, любов’ю й увагою до кожного. Більшість із них молоді люди, які духовно зростали й зміцнювалися в нашому церковному середовищі достеменно на наших очах.
Тим то не дивно, що другим пастором «Філадельфії» постав зовсім молодий, але духовно потужний Олег Гончар, який разом з братньою радою, властиво, й продовжує та розвиває в чомусь уже усталені добрі традиції Церкви разом із запровадженням інновацій у служіннях та розширенням спектра їхнього застосування. Назагал у Церкві докладається багато зусиль саме для досягнення кожним особистого пізнання Бога, близьких духовних стосунків з Творцем та того, щоб усі, як пише пастор в одній зі статей, стали «переможцями у Христі Ісусі».
Відповідно, кожен зі служителів очолює певну сферу соціальної й внутрішньоцерковної роботи в «Філадельфії». Хоча, зазвичай, таких ділянок на кожного припадає істотно більше. Про їхній перебіг, особливі неординарні випадки та плідні результати й ідеться в значній частині публікацій.
Так, вражають викладені в часописі дивовижні історії численних соціальних служінь «Філадельфії» – від допомоги хворим хоспісу (останнього притулку для літніх знедолених людей), духовної й матеріальної підтримки пораненим воїнам АТО у військовому шпиталі, опіки над родинами з дітьми з особливими потребами – до гуманітарної допомоги на сході України й піклуванням про численних біженців із території військових дій. Окремо йдеться про волонтерів-медиків – віруючих лікарів та медсестер – у пересувній лікарні-лабораторії. І кожне з названих служінь багате своїми неординарними історіями й, насамперед, утішною прикметою Божого ведення для кожного служіння й Божої допомоги кожному, хто служить.
Не менш цікаві та зворушливі статті й про внутрішньоцерковну працю в «Філадельфії». Скажімо, для людей поважного віку, яких у Церкві вельми шанують і допомагають у різнорідних потребах. До прикладу, організовують затишні спільні зустрічі бабусь і дідусів. На них вони можуть за чаєм і кавою з тістечками поспілкуватися, поділитися власним повчальним життєвим досвідом, порадіти пісням у виконанні церковної молоді, а також розповісти й про особисту участь у сьогоднішніх служіннях «Філадельфії».
Так само з публікацій про «неповторне дитинство в недільній школі» стає зрозумілим, що в ній формується люблячими педагогами щаслива, радісна, розумна непосидюча й талановита церковна дітвора. Час від часу їхні різновікові хори тішать членів Церкви зворушливим співом, декламуванням віршів або ж повчальними драматичними етюдами. Всі ці події зафіксовані в журналі на сюжетно цікавих і якісних фото.
Що ж до неординарної церковної молоді (а вона кількісно ледь не переважає) – то це прекрасні, веселі, світлі, повсякчас духовно зростаючі юнаки й дівчата. Вони мають своє власне зібрання – так звану «молодіжку», де разом вивчають Слово Боже, обговорюють прочитане, розповідають про участь у різних церковних заходах, у яких, зрозуміло, беруть щонайактивнішу участь. А також спільно – радісно й душекорисно – проводять вільний час поза межами Церкви.
Ну й напевне, особливе місце в часописі посідають особисті історії й свідчення віруючих, які з Божою допомогою перейшли часто непрості фізичні й духовні випробування та стали переможцями в них. Це справді оповіді про чуда Господні – складний духовний пошук і знайдення Бога через церкву «Філадельфія», зцілення від невиліковних хвороб, збереження душевного миру і спокою у Христі Ісусі тими, хто змушений був, утративши все, виїхати з території військових дій на Сході України.
Вирізняється стаття, що містить повчальні й мудрі поради пастора про секрети родинного життя. Властиво у Церкві вони (секрети) можуть почати (і часто починають) реалізуватися зі служіння для молодих неодружених людей під назвою «Щастя поруч». Так, саме на ньому знайшли одне одного тепер уже подружжя Данильченків, історія стосунків яких не може не тішити чистотою, світлом, духовною спорідненістю й мудрістю, що, властиво, і є запорукою родинного щастя.
Словом, як виходить зі змісту журналу (додам, і з мого власного досвіду), у церкві «Філадельфія» вирує жваве й захоплююче духовне життя. В ній затишно, часом гамірно, але завжди дуже-дуже добре.
Не можу також не відзначити, крім надзвичайно цікавого повчального, часом евристичного, духовно надихаючого змісту, прекрасний дизайн журналу, високу естетику й глибину його ілюстративного матеріалу та виразний символізм оформлення.
Нарешті слід підкреслити й ще одну особливість цього видання: «Погляд до неба» підготовлений і виданий виключно зусиллями членів церкви «Філадельфія» – від авторів статей і редакторів – до тих, хто забезпечував фотографування, верстку й інфографіку.
Утім, скільки б не писалося про чесноти й цікавий та духозбудовуючий зміст журналу, його все ж треба просто прочитати – для розради, духовної користі й насолоди. І насамкінець, дуже втішно, що часопис «Погляд до неба» задуманий його організаторами й видавцями як щорічник. Тим самим, матимемо нагоду й задоволення від його читання й надалі.
Автор: Павлина Дунай