Демографічні дані останніх років свідчать про те, що у всіх економічно розвинених країнах зростає кількість людей літнього і старечого віку. У зв'язку з тим важливого значення набувають вивчення патогенезу, клініки, лікування і профілактика захворювань у таких хворих. Розділ медицини, який займається цими питаннями, називається геронтологією (geron - старий, logos - наука)

Перебіг багатьох захворювань у людей літнього і старечого віку має свої особливості. Рідко коли у таких пацієнтів буває лише одне захворювання, частіше поєднується кілька недуг. Так, гостре запалення червоподібного відростка може поєднуватися із загальним атеросклерозом чи гіпертонічною хворобою, перелом кісток - із серцевою і легеневою недостатністю, захворювання кишечнику - з цукровим діабетом та ін. Все це погіршує перебіг основного захворювання і вимагає до такого конпінгенгу хворих пильної уваги лікаря. Зрозуміло, що їм потрібні спеціальні спостереження і догляд.
 
У той же час це тісно пов'язане з де-онтологічними аспектами. Такі хворі дуже неохоче лягають у стаціонар, часто вбачаючи в цьому свій неминучий кінець. Тому треба тактовно пояснити хворому необхідність у стаціонарному лікуванні, вселити в нього віру в швидке одужання.
Хворі літнього і старечого віку по-різному реагують на перебування в стаціонарі. Одні замикаються в собі, погано контактують із сусідами по палаті і медичним персоналом, більшу частину для перебувають у ліжку, інші ж навпаки - ведуть занадто активний спосіб життя, не дотримують лікарняного режиму, намагаючись переконати всіх у тому, що вони ще повні сил.

У таких випадках треба тактовно пояснити хворому, що треба виконувати рекомендації лікаря, адже це позначиться на наслідках лікування.
Дехто відмовляється від обстеження і навіть від лікарських призначень. Знову ж таки їх треба переконати, що це нешкідливо і конче потрібно.
У хворих літнього і старечого віку часто ослаблена пам'ять на недавні події. Вони краще пам'ятають те, що з ними було раніше, ніж останнім часом. Це призводить до того, що хворі часто забувають виконувати призначення лікаря чи медсестри.
Літні пацієнти у незнайомому оточенні іноді втрачають орієнтацію, особливо вночі. Відповідне освітлення і лагідне ставлення заспокоять їх.

Багато людей у цьому віці надто балакучі. Тому у медичного персоналу повинні бути особливі витримка і терплячість до них, аби вислухати їх, не робити зауваження, зокрема в нетактовній формі.
Літнім людям не можна нагадувати про їх вік. Звертатися до них треба з пошаною, по імені і по батькові або додаючи до імені "пане", "добродію".
Згадуваний контингент хворих через безсоння вночі поводиться неспокійно, заважаючи спати іншим хворим та працювати медперсоналові. Тому дуже важливо створити хворому належний лікувально-охоронний режим, забезпечити добрий сон.
Люди старечого і літнього віку багато часу лежать у ліжку, що може бути причиною виникнення у них різних легеневих ускладнень, пролежнів. Завдання медперсоналу, який доглядає такого хворого, полягає в тому, аби частіше змінювати положення хворого, перевертати його, розтирати спину і кісткові виступи, робити масаж м'яких тканин, змащуючи уразливі ділянки шкіри спеціальними кремами, вазеліном.
У хворих, які перебувають тривалий час у положенні лежачи, часто буває запор (через атонію кишок). Дієта у таких людей повинна бути щадною. Їм треба призначити проносні засоби рослинного походження, слабколужні мінеральні води, соки і компоти, які стимулюють перистальтику кишок. У їжі повинні переважати жири рослинного походження (соняшникова, кукурудзяна, маслинова олія). Часті клізми подразнюють слизову оболонку прямої кишки, до того ж може бути звикання до них.

У післяопераційний період люди літнього та старечого віку потребують особливої уваги, адже можуть розвинутися тяжкі ускладнення. Вони пов'язані зі зниженням у хворих компенсаторних механізмів, структурними і функціональними змінами в дихальній, серцево-судинній, сечовидільній, ендокринній системах, а також з метаболічними розладами у зв'язку з супутніми захворюваннями.
За наявності у хворих вираженого атеросклерозу та ішемічної хвороби серця у післяопераційний період треба боятися тромбозу і емболії, інфаркту міокарда, що вимагає проведення профілактичних заходів.
Зміни, які виникають у літньому віці в легенях і грудній стінці (зменшення еластичності легень, ригідність грудної стінки та легеневих кров'яних судин), обмежують вентиляцію, сприяючи гіпоксії, до якої хворі дуже чутливі.
З перших годин після операції, особливо, якщо вона проведена під інгаляційним наркозом, треба подбати про туалет трахеобронхіального дерева, застосовувати заходи, що запобігають обструкції його, використовуючи різні види оксигенотерапії, дихальну гімнастику.
У людей літнього віку частіше, ніж у молодих, після операції виникають розлади сечовиділення, що вимагає своєчасного спорожнення сечового міхура. Треба стежити за об'ємом сечі і за появи олігурії негайно усувати її причини.
Ділянки, які зазнають постійного тиску, 4-5 разів на добу обробляють камфорним спиртом аб розчинами шампунів.
Обслуговуючий персонал повинен пам'ятати, що в післяопераційний період психіка хворих літнього віку ще більш уразлива, ніж до операції.
У разі використання знеболювальних засобів треба бути обережним, оскільки деякі з них, зокрема морфій, пригнічують дихальний центр. Для зняття больового синдрому і полегшення відкашлювання деякі автори рекомендують періодичні інгаляції азоту закису з киснем у співвідношенні 1:3.

         Матеріал з сайту http://www.br.com.ua