Розмірено крокуючи по сходинках до скляних дверей центрального входу, піймав себе на думці , що аж надто вже хороший сьогодні ранок, в моїй голові теплиться відчуття якоїсь незвичної ранкової урочистості. Як за звичай підправляю своє завжди розкуйовджене волосся, струшую сніжинки, різким рухом відкриваю вхідні двері і… завмираю в здивуванні.

Хол церкви, як ніколи, переповнений оживленим гомоном і метушнею , то тут то там стоять групи людей, в них про щось жестикулюючи збуджено розмовляють. Мою увагу привертає яскравий банер із надписом «Одна Надія». Трішки згодом помічаю оператора із камерою. Хм… моє передчуття мене не підвело.

Уже під час Богослужіння я зрозумів, що «Одна Надія» - це назва нещодавно заснованої міжнародної громадської організації. Сьогодні їхні співробітники презентують в нашій церкві програму свого служіння.

Один із служителів церкви запрошує гостя до слова. Павло Гладченко, президент «Однієї Надії» , випускник Київського Біблійного Інституту, в минулому вихованець дитячого будинку. Гість просить перед початком продемонструвати зібранню коротку стрічку про дітей, вихованих державою, дітей кинутих батьками та суспільством напризволяще .

Відеоряд провокує цілу бурю думок і вражень. Воно і справді так: кожен із нас замикається у своїх буднях, кудись поспішає ,чогось прагне і витрачає власні життєві сили. І так день у день. З часом наші відчуття стають все більше і більше підкореними невблаганному механістичному круговороту подій. Душа завмирає і стає неспроможною почути прискорений стукіт серця ближнього. А поряд так багато тих, хто серед відчайдушних обставин , борючись із відкинутістю, тихо повторює : «Хочу бути чемпіоном…»

Проект «Одна Надія » заснована щоб подарувати майбутнє тим , хто за уявленнями «мовчазної більшості» її не заслуговує. Співробітники організації своє завдання вбачають у тому щоб:
1. Привернути увагу громадськості до участі у піклуванні про дітей-сиріт, які знаходяться в інтернатах та дитячих будинках;
2. Підготувати дітей-сиріт до самостійного життя після їх виходу із інтернатних закладів індивідуальних особливостей;
3. Знайти кожній дитині відповідального за неї Наставника, який буде супроводжувати її в подальшому житті...

Всі небайдужі можуть заповнити анкетну форму на сайті http://onehope.com.ua, пройти підготовку за програмою, розробленою сумісно з державними органами влади, і стати наставниками.

Зможемо знайти у собі сміливість подарувати комусь надію на майбутнє!