Українська культура багата звичаями, віруваннями, обрядами та традиціями. Багато з них, які формувалися під впливом культури та історії, є корисними та слугують нагадуванням про те добре чи трагічне, через що пройшла наша країна.

Але є традиції, які несуть в собі таємничість та змішання вірувань. Загальновідомо, що люди завжди полюбляють щось таємниче та невідоме. Латинське слово «Occult» як раз і означає – «таємничий».
Проте, далеко не все таємниче є хорошим та приносить користь для життя людини.

Якщо дивитися у Боже Слово – Біблію, там чітко і ясно написані повеління Творця до людей щодо того, як саме потрібно вшановувати померлих та пам’ять про предків і родичів. Зокрема, читаємо:

1. Повеління: Потрібно поважати тих, хто був до нас, і завдяки кому ми сьогодні існуємо. Біблія говорить про термін «шанування» батьків. Це шанобливе ставлення до наших батьків та старших людей, родичів. Шанування це: пам’ятати та піклуватись. – (Біблія: Книга Вихід 20:12 та Книга Лев.19:23)

2. Застереження: Ми не маємо їм поклонятися, ні мертвим ні живим. Ми не маємо чекати від мертвих порад або займатись будь-якою окультною практикою: викликати душі мертвих, молитися їм, говорити з ними, робити обряди поклоніння мертвим, приносити мертвим подарунки чи задобрювати їх, здійснювати панахиди. Після смерті людини, її душа в повному розпорядженні Бога, який судить живих та мертвих. Душа людини більше немає ніякого впливу на життя живих людей. (Біблія: Книга Левит 19:31, Книга Повторення Закону 18:11, Книга Пророка Ісаї 8:19)

Варто розуміти, що ми, як християни, маємо доглядати за могилами тих, хто відійшли у вічність. Але не робити це показово під час поминків, як роблять це більшість українців, щоб показатись перед людьми, а не перед Богом.

Під час прибирання та доглядання могил ми не маємо робити жодних язичницьких обрядів, таких як:
– Розкладати їжу та інші предмети на могили.
– Роздавати їжу чи солодощі під час гробків (якщо ви бажаєте роздати цукерки – роздайте їх в інший день, не на кладовищі).
– Молитися та розмовляти з мертвими, неначе ця людина жива, просто зарита у могилі. Свідомість та душа людини вже не в могилі, а у вічності – чи на небесах з Богом, чи в місці суду. Це залежить від того, як шлях людина вибрала у житті, чи слідування за Христом, чи жила задля себе.

Чому так багато заборон?
– Тому що все це не має нічого спільного з Богом та християнством. Це язичницькі обряди, які проникли в християнську культуру.
– Вони небезпечні для нашого життя, так як ми намагаємось заглянути в духовний світ незважаючи на заборону від Бога.
– Ми, як християни, не повинні давати негативний приклад людям, які ще не вірять в Ісуса Христа. Ми не маємо бути для них спотиканням.

Тому, ми як священнослужителі Християнської церкви, не підтримуємо народну традицію проводів у тому вигляді, у якому вона зараз існує.

Служитель церкви «Філадельфія» Гончар Олег

Коментарі закриті